Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | 页面 9

ВС�П
--
8
норм або християнських цінностей. Тільки з Доби Просв ітництва
суспільство пред' явило права на ініціативу у визначенні власної
дол і . Переважна більшість мислител ів ХУІІІ - ХІХ ст. (М. Новиков,
О. Раді щев, Г. Сковорода, автор « І сторії Русів», декабристи, П . Чаадаєв,
О. Герцен, Кирило-Мефодіївці й Т. Шевченко, М . Чернищевський,
М . Драгоманов та ін.) опрацювали незалежне від влади бачення шляхів
соціального прогресу. Проте всі спроби інтелектуальної ел іти Російської
імперії нав ' язати стаб ільні контакти з правлячим режимом і взяти участь
у розробці прийнятнішої для суспіл ьства політич ної л інії завершились
крахом : М. Сперанс ького брутально позбавили усіх посад і відправили
подал і від столиці; л іберальні діячі, які готувал и проекти і здійснювали
« велику реформу» 1 860 - 1 8 70-х рр. (М. М ілютіни, М . Бунге, А . Коні,
О . Кошелєв, Ю. Самарин, В . Черкаський та і н . ) , опинилися у в ідставці;
В . Бєлінського, який на початку 1 840-х років думав примиритися з
царизмом, врятувала в ід Петропавлівської фортеці лише смерть; критика
російської кріпосницької дійсності П. Чаадаєва оголосили божевільним;
М. Чернишевського за плани згуртування опозиційних сил, щоб змус ити
Олександра ІІ не в ідступати зі шляху розпочатих ліберальних реформ,
прикували на площі до стовпа як «державного злочинця» і засудили на
каторгу в Сибір і Т.Д . , і Т.Д.
Оскільки в Рос ії, на в ідміну від Зах ідної Європи, була відсутня
така соціальна сила (<<третій стаю» , що змусила б самодержавну владу
рахуватися із гаслами « свободи, рівності, братерства» , то передові
суспільні сили м имовол і радикал ізувалися, вдаючись до екстрем ізму,
терору, соціальної ворожнеч і . Однією з причин розповсюдження
екстремістських настроїв був провал акції « ходіння в народ» , учасники
якої сподівал ися п ідняти народні маси на боротьбу за свої права, за
кращий соціальний лад. Селяни, серед яких голов ним чином працювал и
пропагандисти-народники, н е підтримали своїх доброзичливців, хоч
прагнення одних і дру гих не дуже різнилися . Чому-то ще одна загадка
історії. А спробувати розгадати її повинна (разом з іншими галузями
гуман ітаристики) історія суспільної дум к и. Сучасна інтелектуальна
історія «має на увазі радикальне розширення предметного поля . . . за
межі не лише « вел иких ідей», але й тих, які поділялися і артикулювалися
великими групами л юдей попросту о с вічених, а фактично до всіх ідей,
які бул и в ходу в конкретний період або в конкретному сус п ільств і - від
популярних до ерудитських»2.
2 Репіна л.п. І НТСНСК1уалша історія сьогодні: МСТОДИ, пробнсми, псрспсктиви // ЕЙдос.
Альманах теорії та історії істори'lНОЇ науки. Вип. І. - К : Інстнтут історії України НАН України,
2005 . С. 93.