Bcryn--
9
Звичайно, дослідження усього спектру суспільних настроїв та очікувань, врахування « артикульованих » прагнень усіх соціальних верств спроможне допомогти глибше зрозуміти історичний розвиток конкретного суспільства на певному етапі. Спроможне, однак, за деяких умов: 1) наявності достатньої та репрезентативної джерельної бази; 2) розробки надійної методики аналізу подібних різновидів матеріалів; 3) створення належного теоретико-методологічного інструментарію для узагальнення надзвичайно строкатого за характером масиву фактів та його співвідношення із об ' єктивними можливостями історичного розвитку.
Вчені ХІХ- ХХ СТ., історики, філологи, філософи, етнографи, реЛ1Гlєзнавці, rpYHToBHO вивчили особливості масової свідомості язичницької доби( є. Аничков, Н. Велецька, В. Генинг, М. Попович, Б. Рибаков та ін.), усної народної творчості як форми відображення
соціального середовища( М. Драгоманов, В. Жирмунський, є. Мелетинський, о. Пипін, А. Пономарьов, В. Про пп, Б. Путилов),
народних соціальних утопій( о. Зимін, о. Клібанов, К. Чистов) тощо. Результати цих досліджень, однак, майже не залучалися до з ' ясування проблеми поведінки народних мас як суб ' єкта історичного процесу. Для таких розвідок не вистачало, крім іншого, джерел, у яких було б зафіксоване ставлення самих мас до подій, бо на заваді стояла їх неписьменність і неосвіченість впродовж багатьох століть.
Тому проблематику масових оцінок( майже дО ХІХ ст.) соціальних реалій можна і слід вивчати, спираючись переважно на непрямі дані існуючих джерел( чолобитні, поліцейські звіти про « настроения умов », судово-слідчі документи, публіцистика та ін.). Але справа не тільки в тому, що бракує безпосередніх свідчень пересічних членів суспільства про їх життя. Науці бракує досліджень щодо психологічних, ментальних і т. п. чинників, що визначали прояви і стандарти масової поведінки.
Саме в цьому криються вимоги « нової соціальної історії » до наукових праць з історії суспільної думки.
Проте подібні наукові розвідки стосовно українських та російських реалій ХУІІІ- ХІХ ст. спеціально не проводились, отже, висвітлювати історію суспільної думки цих народів у повній відповідності із теоретичними принципами « нової соціальної історії » передчасно. Через те зараз вивчати історію суспільної думки можна, як здається, лише орієнтуючись на названі теоретичні засади і, користуючись наявною методикою, вилучати із джерельного матеріалу якомога більше тієї інформації, що входить до предметної сфери « нової соціальної історії ».
Необхідно також сказати про наше ставлення до спроб низки науковців запропонувати, так би мовити, « більш сучасні » методологічні системи: