Bcryn --
9
Звичайно , дослідження усього спектру суспільних настроїв та очікувань , врахування « артикульованих » прагнень усіх соціальних верств спроможне допомогти глибше зрозуміти історичний розвиток конкретного суспільства на певному етапі . Спроможне , однак , за деяких умов : 1 ) наявності достатньої та репрезентативної джерельної бази ; 2 ) розробки надійної методики аналізу подібних різновидів матеріалів ; 3 ) створення належного теоретико-методологічного інструментарію для узагальнення надзвичайно строкатого за характером масиву фактів та його співвідношення із об ' єктивними можливостями історичного розвитку .
Вчені ХІХ - ХХ СТ ., історики , філологи , філософи , етнографи , реЛ1Гlєзнавці , rpYHToBHO вивчили особливості масової свідомості язичницької доби ( є . Аничков , Н . Велецька , В . Генинг , М . Попович , Б . Рибаков та ін .), усної народної творчості як форми відображення
соціального середовища ( М . Драгоманов , В . Жирмунський , є . Мелетинський , о . Пипін , А . Пономарьов , В . Про пп , Б . Путилов ),
народних соціальних утопій ( о . Зимін , о . Клібанов , К . Чистов ) тощо . Результати цих досліджень , однак , майже не залучалися до з ' ясування проблеми поведінки народних мас як суб ' єкта історичного процесу . Для таких розвідок не вистачало , крім іншого , джерел , у яких було б зафіксоване ставлення самих мас до подій , бо на заваді стояла їх неписьменність і неосвіченість впродовж багатьох століть .
Тому проблематику масових оцінок ( майже дО ХІХ ст .) соціальних реалій можна і слід вивчати , спираючись переважно на непрямі дані існуючих джерел ( чолобитні , поліцейські звіти про « настроения умов », судово-слідчі документи , публіцистика та ін .). Але справа не тільки в тому , що бракує безпосередніх свідчень пересічних членів суспільства про їх життя . Науці бракує досліджень щодо психологічних , ментальних і т . п . чинників , що визначали прояви і стандарти масової поведінки .
Саме в цьому криються вимоги « нової соціальної історії » до наукових праць з історії суспільної думки .
Проте подібні наукові розвідки стосовно українських та російських реалій ХУІІІ - ХІХ ст . спеціально не проводились , отже , висвітлювати історію суспільної думки цих народів у повній відповідності із теоретичними принципами « нової соціальної історії » передчасно . Через те зараз вивчати історію суспільної думки можна , як здається , лише орієнтуючись на названі теоретичні засади і , користуючись наявною методикою , вилучати із джерельного матеріалу якомога більше тієї інформації , що входить до предметної сфери « нової соціальної історії » .
Необхідно також сказати про наше ставлення до спроб низки науковців запропонувати , так би мовити , « більш сучасні » методологічні системи :