Всryп-- 7
Після І світової війни У Франції постала знаменита пізніше « Школа
« Анналів », засновники якої М. Блок і Л. Февр закликали колег-істориків відмовитись від збанкрутілих методів пізнання минулого та зосередити дослідницьку увагу на способі життя, мислення, мотивах поведінки
« мовчазної більшості »- пересічних членів суспільства. А спосіб сприйняття, оцінки та реагування на оточуючу соціальну атмосферу, ментальність народної маси у кінцевому рахунку вважали надзвичайно важливим чинником історичного процесу.
Цей ракурс погляду на дослідницьку методику привів у другій половині ХХ ст. до виникнення « нової соціальної історії »( навіть журнал, що його видавала « Школа « Аналів », почав називатися « Аннали соціальної історії »). Соціальна історія в інтерпретації гі зачинателів та послідовників включила у свій предмет широке коло фактів і явищ минулого. « Сучасний підхід до соціальної історії,- писав А. а. Чубарьян,- є великою мірою тема- людина та її положення у суспільстві, проблеми духовного життя в широкому плані, людина у різних взаємозв ' язках і ситуаціях, у соціальному середовищі й у системі різноманітних груп, у сім ' ї й У повсякденному житті. Саме така розлога проблематика включається зараз у сферу дослідження соціальної історії, наприклад, гендерна історія, історія родини і жінок, історія дитинства і старості, проблема міграції й багато іншого. Соціальна історія тісно переплелась з інтелектуальною історією, із роллю духовної сфери та людської ментальності в аналізі взаємозв ' язку людини з оточуючим світом » І.
Історія суспільної думки, яка належить до « духовної сфери та людської
ментальності », має розглядатися як складова частина соціальної історії. Її традиційний предмет слід суттєво переосмислити, оскільки, по-перше,
раніше( кінець ХІХ- ХХ ст.) науковці займалися головним чином поглядами окремих- передусім видатних- мислителів, а по-друге- сам предмет не був чітко окресленим.
Передісторія української й російської суспільної думки тягнеться аж до середини ХУІІІ ст. Розпочинається ж гі справжня історія разом з етапом формування основ громадянського суспільства, в якому суспільна думка виконує низку важливих функцій: пізнавальну, оціночну, регуляторну, контрольну тощо. До середини ХУІІІ ст., тобто до Доби Просвітництва, ми маємо справу з окремими освіченими представниками народу( вони виступають анонімно та під псевдонімами), що прагнуть своїми творами скоригувати політику влади відносно пропагованих нею ж традиційних
І Чубарьян А. О. COBpeMeHHЬJe тенденции социальной истории 11 Социальная история. ЕжеГОдIIИК, 1997.- М.: Россюн, 1998. С. 7.