Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 7

Всту п -- -- 6 вол безперспективності ІІРОТИСТОЯННЯ злу та боротьби з ним . І т ак аж до «Мален ького принца» Лнтуана де Сент-Екзюпері - цього в середин і ХХ ст. видатного втіле н н я ідеї про беззахисність добра у світі . Саме тоді, в другій половині ХХ ст. , розпочалось теоретичне обrрунтування думки про кон фл і кт між цивілізацією (матеріальним до­ статком) та культурою (духовними ц інностями), дум ки, для якої новітня історія не шкодувала все нових і нових аргументі в . Чому кожна людина окремо прагне добра і щастя, а сумарний резуль­ тат діяльності всіх людей разом викликає, м ' яко кажучи, здивування? В ідповідь на це важке питання шукало не одне покол і н ня наших філософів і письменників; о собливо активними ті пошуки були у другій половині ХІХ ст. (Ф. Достоєвський, Л . Толстой, П . Мирний, І . Франко, В. Соловйов та і н . ) , проте вони не увінчалися усп іхом. П ідсумок докладених зусиль такий: люди у своїй поведінці не керуються нормами морал і тому, що тільки егоїзм та корисливість стали перевіреними інструментами здобут­ тя всього - багатства, кар ' єри, влади і т.Д. (згадаймо прислів 'я : «От тру­ дов праведныx не наживешь палат каменны>>) •. Але чому такий нездоро­ вий соціальний клі мат утвердився віддавна і залишається непорушним дотепер - то загадка, нерозгадана впродовж тисячоліть. Правду кажучи, вихід підказувався неодноразово, однак - дарма; один пол ьський пись­ м е н ник колись сказав надзвичайно мудру р іч: «Безвихідне с т ановище - це таке становище, очев идний в ихід з як ого нам чомусь не подобається» . Як бачимо, в цій іронічній фразі м и з нову стикаємося з непереможною корисливістю . . . Її не змогли подолати і потужн і рел ігійні вчення. В історичній науці таки й стан із пізнанням причинно-наслідкових зв ' язків викликав на початку ХХ ст. кризу, зумовлену також низкою трагедій - І світовою війною, революціями , громадянськими війнами , які вч ені не змогл и н і передбач ити, н і пояснити належним чином. Свідок буремної доби, Максиміліан Волошин писав: Никто из вас не ведал то, что МЬІ Изжили до конца, вкусили полной мерой: Свидетели великого распада, МЬІ видели безумья цеЛЬІХ рас, Крушенья царств, косматыe светила, прообразы Последнего Суда; МЬІ пережили ИлиаДЬІ войн И АпокалипеИСЬІ революций. (<<Потомкам», 1 92 1 р.).