Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du

Розділ 1 1 . глава 1 -- 87 ся в прогресивній та консервативній думці ХІІІ - ХУІ ст. Ця ідея жива й у наш час. П ідтримку унії католицизму та православ ' я виказували протягом стол іть різні політичн і сили, нерідко з корисливих міркувань. В и годою керувалися окремі римські папи, св ідченням чого був в ідомий Ліонський собор 1 274 р . , на я кому пропонувалося здійснити беззастережну підпорядкованість православної церкви Риму. Що стосується прогре сивної думки, то ренесансно-гуманістична ідеологія почала обrрунтовувати оновлений погляд на м і с ію рел і гії й церкви у суспільстві, ядром якого була ідея «загальної релігії» . ця ідея «була одним з провідних і улюблених мотивів гуманістичних релігійно філософських вчень. На думку Є. Гарена, вже наявне у Петрарки уявлення про «благочестиву філософію» , що розумілася як «вчена релігія», підводило до думки про релігію як «фон і тон всього громадянського життя», думки, що складала одну з характерних констант гуманістичної культури від К. Салютаті дО М. Фічіно. Слідом за цим утвердилася нова манера інтерпретувати універсалістську функцію християнства в історії людства. Фічінівська апологетика релігії була пов' язана з закликом до релігійного миру, в умовах якого найкращим чином може здійснитися «царство Святого Духа» 1 6 . Спроби довести доцільність « культа єдиного Бога» робилися одночасно як на заході Європи, так і на ії сході (візантійський гуманіст Пліфон). На думку М. Дмитрієва, творчість М. Фічіно й Т. Кампанелли переконує, що можна віднайти зв ' язок між гуманістичними концепціями релігії та католицькими програмами об' єднання християнських церков. Переважна більшість дослідників радянської доби була прихильника ми точки зору, що гуманістичні сподівання були чужі діячам католицької Контрреформаціїl7• Однак М. Дмитрієв стверджував, що, гостро виступаючи проти протестантської «єресі», польські діячі Контрреформації намагали ся наблизити католицьку церкву до вимог часу. «Контрреформація, - писав він, - вдихнула життя в старі культи святих і створила ряд нових, наповнила таїнства й обряди новим для віруючих змістом, подолала якоюсь мірою роз рив між народним і церковним розумінням християнства, організувала регу лярну проповідь, місіонерство і катехізацію, створила мережу шкіл і колегій, пристосувалася до нового інтелектуального та естетичного кл імату, створе ного культурою барокко, по-своєму відгукнулася на соціальні суперечності 16 Дмитр ієв М. Про дсякі шляхи ПРОНИКНСІШЯ гуманістичної ідеології в у к р аїнс ь ку культу ру кінця ХУІ - першої ПОЛОВИНИ ХУІІ ст. // Є вро п е й с ь к е ВіДРОJDКСННЯ. о о С. 1 1 5. 1 7 Наприклад, А.Х.Горфункель писав: «llодібнс тлум ачсння християнства не м ало нічого спіл ь ного з реальними ціля ми й інтер е са м и войовничої церкви епохи Контррсформації» (Цит. за: Дмитрієв М. Про деякі шляхи С. 116). . . .

Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 88