Розділ 11, глава 1.--- 86
в цілому по Україні братства у ХУІІІ ст. закінчували свою місію, поступаючись місцем, вже у ХІХ ст., громадам.
Оцінюючи історичну роль братств, слід підкреслити, як нам здається, декілька моментів. Безумовно, виступаючи проти покатоличення, а отже, і примусової асиміляції українського народу, братства суттєво допомогли пробудженню його національної самосвідомості. Якщо подивитись на широкий спектр діяльності цих « міщанських організацій »( Я. Ісаєвич) з точки зору соціальної історії, то можна вважати їх першим, достатньо успішним досвідом суспільно-політичної ініціативи « третього стану ». Щоправда, він був спровокований національним гнобленням, а не виник природним шляхом з безпосередньо соціальних потреб і не був спрямованим головним чином на кардинальну заміну засад суспільного ладу, як це відбувалось у західноєвропейських країнах. Мабуть, тому братства не змогли еволюціонувати у відповідні організаційні та ідеологічні форми у ХУІІІ- початку ХІХ ст. Понад те, у ХУІІІ ст. позиції міщан у ряді братств слабшають, а у їх складі з ' являються потомственні шляхтичі( с. 54-55). Пояснення цьому слід шукати у тому, що соціальні умови в Україні ще не давали змоги міщанству перетворитися на силу, яка здатна прискорити буржуазну модернізацію суспільства.
Крім братств, до реформаційної течії належали соцініани, які також відстоювали суверенність людського розуму, моральне самовдосконалення, виступали проти католицького й церковного засилля в
суспільному житті. Видатним представником даного руху був Юрій Немирич( 1612- 1659) та представники його роду, що переселилися з
Новгорода до Литви в ХУ ст. і стали тут найбільшими латифундистами. Вони заснували багато соцініанських громад в українських і польських містах. Ю. Немирич навчався в знаних закордонних університетах, був прихильником республіканської форми правління, федеративного устрою держави( як у Швейцарії). Йому притаманні релігійна толерантність, визнання громадянських прав і свобод, критика самодержавного ладу. На жаль, ці свої переконання Ю. Немирич не поставив на захист інтересів українського народу.
Із середовища братств вийшло чимало авторів полемічних творів кінця ХУІ- початку ХУІІ ст., спрямованих проти рішень Брестського собору 1596 р., які започаткували унію католицької та православної церков. Перш ніж розглянути основний ЗМІСТ полемічної літератури, належить коротко викласти нові погляди на історичні витоки та мету об ' єднання християнських церков- питання, що неодноразово ставило-