Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 85

Розділ 1 1 , глава 1
--
84
Не довіряли члени братств і польським судовим установам, прагнучи
розв' язувати всі м іжособові конфл ікти та суперечки самостійно. Братства
також карал и своїх членів за різні провини. « Навіть такого заслуженого
братського діяча, як ІОрко Рогатинець, - писав Я . Ісаєвич, - засудил и до
у в ' язнення на вежі протягом доби і до штрафу (фунт воску) за неприхід
на засідання, де обговорювалась важлива справа про «утиски великиє от
ляхою) (с.64).
Ідеологічні уявлення членів братств позначені в ідчутним впл ивом
ре формаці йної концеп ції. Братства перебрал и на себе право розпоряд­
ження церковним майном і власністю, обирали та звільняли священиків
до єпископа включно, заборонял и їм ВТРУLІ аТИСЯ у громадське і культурне
життя . Намагаючись не торкатися суто богословських питань, братчи­
ки, втім, радикально переглядали соціал ьну та св ітоглядну місію церкви :
вони вважали, що можна н е ходити д о церков, щ о « посвята паски» на
Великдень - то забобони, як і причастя, сповідь, « свячена вода» тощо .
Най освіченіші з них ста вили собі за мету розібратися у теологічних дог­
матах . Це викликало у деяких діяч ів це-ркви, м ' яко кажучи, неприязну
реакцію ; львівський єпископ Гедеон Б алабан так в ідповідав одному з
допитливих братчиків: «Ти тільки-но виліз з гною, і вчився гною, яке
ж тоб і діло до писання?» (с.72). Таке зневажливе ставлення духовних
проводирів до м і щанської пастви, звісно, не додавало їм авторитету се­
ред в іруючих . Велику підозру викликали також чутки про якісь перего­
вори православного єпископату з католиками щодо об ' єднання церков .
А коли на Брестському соборі у 1 5 96 р. унія була-таки укладена,
братства стали до неї у непримиренну опозицію, вбачаюч и у ній вели­
ку загрозу для українського народу. Уніатський митрополит Іпатій Потій
залишив ці каве св ідчення щодо цього протистоя ння; він заявля в, що го­
ловним супротивником унії є « не стан духовний . . . , а люд посполитий
простий, ремесний, которий, покинувши ремесло своє (дратву, ножиці, й
шило), а привлащивши собі вряд пастирський, письмом божим ширму­
ють, ніцують, виворочають і на своє блюзнерскіє і хвальшивиє потвари
оборочають, пастирей своїх власних соромотять, безче стять і потваря­
ють» ( с.7 3) . Іпатій Поті й, як бачимо, зафіксував також намагання братств
переосм ислювати канонічні положення православного віровчення, як це
робили західн і протестанти стосовно католицизму.
Кол и у 1 604 р . Іпатій Потій почав вимагати від льв івян, в тому числі
й братч иків, визнати унію, члени організації із зброєю у руках висту­
пили проти спроби уніатів захопити кафедральний собор. У «Навіт ах» ,
пам ' ятці антикатол ицької публ іцистики Х У І І ст. , « го стро критикувався
порядок розгляду у сеймових судах українських звернень: в шляхетських