Розділ 11, глава 1.-- 83 тобто підпорядкованим не місцевому єпископові( Гедеону Балабану), а безпосередньо патріархові, що зумовило визнання їх і київським митрополитом М. Рогозою. Приклад львівян підтримали інші українські регіони, і братства з ' явилися в Рогатині, Бересті, Любліні, Луцьку, Києві тощо.
Один із напрямків діяльності братств- освіта й книгодрукування. У 80-х роках ХУІ ст. у Львові розпочав роботу всестановий навчальний заклад, у стінах якого функціонували школи декількох рівнів, у тому числі вищого. Заклад спирався на демократичні принципи організації навчального процесу, бо призначався « для научення дітем вшелякого стану », диференційована була й плата за навчання: «... убогих за простибог( безкоштовно.- А. Б.), а багатих за ровним датком », тобто в залежності від матеріального достатку.
Студенти-українці, що не перейшли у католицьку віру або в уніатство, не мали змоги в єзуїтських колегіях одержати вищу освіту, тому у братській школі приділялася велика увага запровадженню дисциплін вищої школи( наприклад, філософії, діалектики та ін.). Визначну роль у школі грали такі чудові педагоги, як « вчитель руський » Стефан Зизаній і вчитель грецької мови Арсен Еласонський. Викладалися, крім мов, сім « вільних мистецтв »: граматика, риторика, діалектика, арифметика, астрономія, геометрія, музика. Грецьку мову опановували за творами Езопа, Евріпіда, Демосфена, Піндара; латинську- Вергілія, Овідія, Горація. Доступними для учнів були й твори сучасників-гуманістів Петрарки, Піко де Мірандоли та ін.( с. 127- 1 57). Удосконалюючи шкільну освіту, братчики, безумовно, прагнули протиставити національну освітню сферу польській, успішно боротися з ідеологічною експансією католицизма. Й тим самим забезпечити українській молоді рівні умови з
ЇХ польськими однолітками. Свої повноваження братства розповсюдили як на світські, так і на церковні справи, звичайно, в межах власної території. Вони опікувались школами, лікарнями, допомогою сиротам та зубожілим членам, брали під захист ремісників і купців, що зазнавали відвертої дискримінації з боку польських цехів та магістратів. Так, на засіданні Львівського братства у серпні 1599 р. йшла мова про справу « котора ся точить о вольності всего народу руського за потисненнями урядов і цехов ремесл вшеляких от народу польського народові руському, облігуючися от всего братства своєго іменем во всем одностайне, вірне, а неодступне до скончення права стояти, не щадячи маєтностей, часу і самих себе, з каждим часом на каждую потребу тоє вишереченної добрим сумліням своїм приректи здержати »( с. 99).