Розділ 11, глава 1-- 79
Відродження обійняло собою початковий етап означеного переходу, чим пояснюється суперечливість та непослідовність його окремих проявів у прироДознавстві, філософії, літературі, політичних вченнях, моральноетичних переконаннях. Але ця незавершеність з лихвою перекривається суттєвою новизною висунутих та відповідно обrрунтованих поглядів на природу, суспільство і людину.
Фундаментальні ознаки ренесансного світогляду є такими: 1) реабілітація земного життя, яке ортодоксальні теологи тлумачили як споконвіку гріховний період людського існування; 2) утвердження точки зору про красу навколишнього світу і можливість створення на ньому сприятливих умов для матеріального достатку та всебічного розвитку особистості завдяки власній і вільній праці; 3) секуляризація духовної культури, перетворення принципів християнської етики у систему загальнолюдських цінностей; 4) послідовний гуманізм, захист прав і свобод громадян, оспівування краси людської душі і тіла, творчих здібностей особистості.
Великі представники епохи Відродження( л. Валла, л. до Вінчі, Микельанджело Буонарроті, п. делла Мірандола, Ф. Петрарка, Ф. Рабле, Рафаель Санті, Еразм Роттердамський, М. Сервантес, В. Шекспір та ін.) заклали надійну основу прогресиної ходи людства у майбутні століття.
Відродження в Польщі не одержало такого ж повнокровного вияву, як в Італії, Франції чи Німеччині, воно не проникло у народні гл и бини, обмежившись порівняно тонким шаром збіднілої й середньої шляхти та окремих представників міщанства. Причини того крилися в соціально-економічному відставанні Речі Посполитої від передових західноєвропейських країн, де швидко зміцнювався буржуазний уклад; гальмуючу роль грала й та обставина, що у Польщі не сформувався класичний абсолютистський образ правління й не перетворився на міжстанового посередника, а магнатсько-шляхетські кола визначали внутрішню політику королівства з точки зору власних корисливих пріоритетів. У таких умовах соціальна активність непривілейованих верств, перш за все міського населення, що у Західній Європі виступало провідником суспільного прогресу, пригнічувалась або експлуатувалася феодалами.
Разом з тим безперечно, що польська система освіти, книгодрукування, діяльність громадських( в т. ч. церковних) організацій, налагоджені контакти із зарубіжжям сприяли проникненню у масову свідомість, у тому чи іншому обсязі, новітніх світоглядних концепцій, що створювало ідеологічні передумови трансформації суспільного ладу.