Розділ 11. глава 1.-- 77
розповсюдити на новоприєднані території уніфіковану адміністративну систему і намагатися асимілювати їх населення? Подібна політика характерна і для пізніших абсолютських монархій. Такі поняття, як « автономія », « федерація », « право націй на самовизначення » тощо, не властиві середньовічній свідомості; вони стають надбанням прогресивної ліберально-демократичної думки в кінці XVIII- ХІХ ст., тобто в період становлення в Європі буржуазного типу цивілізації.
З ухваленням Люблінської унії 1569 р. і утворенням Речі Посполитої на українських землях відбулася адміністративна реформа: вони були поділені на 7 воєводств( Київське, Волинське, Брацлавське, Белзьке, Подільське, Чернігівське, Руське). Унійна ухвала на певний час залишала українцям деякі елементи їх самобутності, зокрема особливості судочинства( Литовські статути) 8, мову і Т. п. У той же час зменшувались повноваження української аристократії, П доступ до вищих урядових посад, натомість зростала політична Bara урядовців Корони( воєвод, каштелянів та ін.); регіональний авторитет потужних українських княжих родів( Острозьких, Вишневецьких, Ружинських, Сангушків, Заславських, Чарторийських та ін.) залишався, втім, відчутним, як і ЇХ вплив на настрої місцевої шляхти.
Якщо ж підсумувати реформи, проведені на українських землях польською владою, то вони спрямовувались, за словами Д. Дорошенка, на « політичне зближення української шляхти й панів із польськими вищими верствами й одкривало широкий шлях польським впливам в усіх ділянках життя » 9.
Цей польський вплив на українське життя був неоднозначним і мав як не. гативниЙ, так і позитивний боки. До першого слід віднести соціальноекономічні утиски стосовно українськоro селянства та міщанства, захоплення магнатами і польською шляхтою великих земельних володінь в Україні, покріпачення українських хліборобів, все дужчий процес lІокатоличення й ополячення, підкріплений набором різноманітних привілеїв, roловним чином для української знаті, наступ на православ
НУ церкву з нав ' язуванням унії і Т. п. До цього слід додати ще й те, що польська демократія була « становою, шляхетською » демократією, тому
ІсІ складові цьоro політичноro інституту( громадські й політичні права, народне представництво, суверенність народу, виборні процедури т. ін.),
І SlllOPYCbKi іcroрики називають Литовські Craтyти « першими європейськими КОllcmtтyl�IАМИ)( Мальдuс А. Корень и крона иcroрии 11 Беларусь сеroДНIІ. 2007. N! 183. 28 сен,.. ІІРІ 2007 р.).
u дорош, нкод.l. Нарис... Т. І. С. 138.