Розділ 11, глава 1'---- 76
Волині та Київської землі, хотіли бачити в них рядові провіНЦ11 Литовського князівства. І от уже на початку 1470-х років особливий статус втратила Київська земля. Подальші спроби відновити осібність Русі у складі Великого князівства Литовського( зокрема, невдале повстання М. Гл инського У 1508 р.) не зупинили централізаторського наступу Вільно. Через те руська знать вдалася до іншої тактики- закріплює за собою посади місцевого управління( намісників, воєвод тощо), але то вже була не та влада... у Галичині та Поділлі, що входили до Королівства Польського, також відбувався процес централізації влади, а тому на них розповсюджувалася польська політико-адміністративна система. Колишні давньоруські панівні кола змушені були інтегруватися до польської правлячої верстви, переходити у католицтво, опановувати польську та латинську мови і т. ін.
До польського шляхетського стану дещо нижчого рангу вливалися і представники руських служилих родин, що складали частину збройних сил королівства. Були визнані їх майнові права, а інкорпорація до шляхетських кіл відкрила можливість брати участь у політичному житті, бути причетними до сеймикових зібрань та прийняття рішень.
Хоч пересічні шляхтичі руського походження, звісно, не мали того впливу, що Їх вельможні земляки. « Завдяки участі у сеймиковому житті, зауважила Н. Яковенко,- рядовий шляхтич, навіть коли він був тільки власником виборчого голосу, прилучався до категорій політичного мислення, до обговорення проблем державного устрою, політики, права. Це давало інтелектуальний досвід незмірно ширший, ніж сфера інтересів власного закутка » 7. Дрібні руські шляхтичі не могли обіймати виборних посад, не кажучи вже про високі( вони, як відомо, вимагали відмови від національної самобутності), а тому продовжували дотримуватися традиційних звичаїв, способу життя, обрядів, віри.
Те, що відбувалося у Литві і Польщі в політичній сфері, відображало загальноєвропейський процес формування національних централізованих держав. Йшла жорстока боротьба між правлячими « домами » за той чи інший регіон, місто, село, які по декілька разів переходили з рук у руки, пересувалися кордони, укладалися між державами договори про взаємодопомогу в разі ворожого нападу( або навпаки- про напад на володіння підупалого сусіда) і т. д. У тих історичних обставинах зміцнення централізованої влади ставало запорукою державного
виживання; чи дивно, в такому випадку, прагнення королівської влади
7 Там же. с. 81.