1 ' 0:1 / 1111 11, ІІІШІ <.І 1'--- 75
IІ llІllm: 1І11 ХIIJ- ХІУ ст. можна говорити про « занепад літератури через 1IІII1ІН ' I, I, С JIИХОJl іття » J.
) I I, і)/( ' Іміни сталися в системі владних відносин у Південно-Західній I ' Уl ' і "\ ХІУ ст.? Невдовзі після приєднання( Д. Дорошенко вважав за 1\tlllllJ / l / llc І ' ОВОРИТИ про « окупацію » 4) руських земель до Литви її правителі / lщ: аДИJlИ па давньоруські княжі столи представників своєї династії l ' I�JщміIlОRИ ' lів, включаючи й колишню столицю Київ, де утвердився
НІІJIIЩІІМИР Ольгердович. Нові князі хрестилися, одружувалися на русь-
1, / lХ І \ JI) ІЖІШХ, зближалися з місцевою знаттю, переймалися з останньою
Il ' рІІторіалыІмии турботами, а тому вони, зазначала Н. Яковенко, не 1 '/ lIНlіімалися як зовсім чужі, тим більш, що в становищі корінного насе
JlсllШI ЩС не настали принципові зрушенняS • Однак Рюриковичі позбулися " IШI! іІ управління « отчинами », їх місце заступили можновладці-іноземці І 11 " У ' IУРl1ація не пройшла зовсім безболісно та не помічено. А з прихо
JIIIM Jl( 1 IІлади у Великому князівстві Литовському Вітовта( 1392- 1430) I ' У ' Нlра машина централізації зламала попередню напівудільну систему ІІ ' І ' ЮМ і:\ автономними правами тих « уділів ». Колишніх володарів за І ' ІУІІІIJIИ або лояльні до Вітовта князі, або його намісники. Дратуючим ф;If( ТОРОМ дЛЯ руської знаті був також католицький склад литовського І / 1�Jlикокнязівського двору. Після смерті Вітовта його наступником став(' І / идригайло( 1430- 1432), який підтримував православних і оточив
І ' С(} С знатними русинами. Проте правління Свидригайла було нетрива JlIІМ, хоч його наслідком стало повернення частині Русі удільного статусу( втративши великокнязівський престол, Свидригайло отримав у
IIІІJlодіння Волинь, а Олелько, син Володимира Ольгердовича, Київську
' IСМJlЮ). Участь русинів у війні Свидригайла з польським королем) I I ' atiJIOM за Поділля принесло свої певні плоди. Саме з часів його не JIIIIII ' III ' O правління бере початок тенденція, як вважає І. Шевченко, до IlІlJIіти ' lНОЇ самостійності руської землі.
() ЩlaК « княжа верхівка Русі-України, остаточно втративши шанс утщ:рдитися біля віленського керма влади, фактично самоусувається від " рстснзій на помітну роль у політичному житті » 6, переключивши свою у 1111І ' У ІІа суто внутрішні справи. До того ж, централізація набирала обертів, JlІІПIІIСI. кі правлячі кола не бажали миритися з екстериторіальністю
1 / І " " ІІІК мс:. Історія української літераryри: У 2 т,-Львів: Світ, 1992, Т, І, С. 253.
�, І(" I '" I1I /' ІІКО)(./, Нарис історії України: У 2 т,- К: Глобус, 1991. Т. І, С. 102- 103,, }/ hlld " IIKII II, M Нарис історії України з найдавніших часів до кінця ХУІІІ ст.- К: Генеза,
11) 11 ' 1( ' І)),. }/ h "'''' IIK '' / І, М Нарис.., С, 95,