Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Seite 75
Розділ 1 1 , глава 1
--
74
Гл а ва 1 . Вл астивості соціал ьн ої
са м осв і дом ості в Рус і-Укр аї н і
@ Соціальна й духовна атмосфера (українські землі у складі Литви і Речі
П О С ПОЛ ИТОі)
@ Діяльність братств
@ Полеміка з уніатами й католиками
@ Консерватизм І. Вишенського
@ Ренесансно-гуманістична течія
П роцес
формування
української
народності відбувався у несприятливих
історичних умовах, коли великий уламок дав
HbOpycbKoro сусп ільства був в ідокремлений від
цілого, від звичних традицій, комплексу про
блем та способів їх осмислення й вирішення.
Тому не дивно, що впродовж ХІУ - ХУ ст. м и
спостерігаємо певний антракт в розвитку оригінальної суспільної думки,
поя в і помітних л ітературно-публіцистичних твор ів, автори яких зосеред
жувалися б на обговоренні актуальних проблем народного життя. Справа
в тому, що природний рух суспільної думки живиться соками власно
ro соціального середовища. Порушення в казаного зв ' яз ку, особливо в
середні в іки, позбавляло суспільну думку дуже необхідного їй підгрунття.
Княжі двори тоді являл и собою осередки, так би мовити, сакрал ізованої
влади і визнан і центри прийняття найважливі ших рі шень . Вони були
монголами зруйнован і, багато князів загинуло, а ті, що врятувалися, вже
не м ал и колишніх повноважень. Населення ж змушувалось виживати на
власний розсуд та коритися чужій влад і . о. Русина, на нашу думку, не
перебільшувала, коли п исала: « . . . наслідки Батиєвої навали не обмежи
лись колосальними людс ькими і матер іальними втратами. Й шлося про
епохальну подію-катастрофу, що на кілька стол іть упов ільнила плин
історичного процесу в рсгіоні»2. Можна додати - не лише уповільнила,
але й деформувала. Що ж стосується сус п ільної думки, то вона втрачала
найважливіший стимул свого існування: в иражати і нтереси CBoro народу
і впливати на політику своєї влади . Слід погодитися із М. Возняком, що
2
РуСIІІ/а О. В. Україllа під татарами і Литвою.
-
К . : Вид. дім «АльтеРllативи», 1 998. с. 24.