Розділ 11-- 73
Різні долі спіткали південно-західну і північно-східну гілку династії Рюриковичів. Якщо перша, в силу різних причин, втрачала свою керівну роль у суснільстві й поступово « розчинялась » в іноземному аристократичному середовищі, то друга- в особі московських, тверських, рязанських КШI ', іll, незважаючи на домагання литовських князів перебрати на себе POJII. ' lбира ' lі в « київської спадщини »,- суперничала між собою у
пошуках ІШІ ' ОМ ИХ аргументів на користь права ОЧОЛ ИТИ північно-східний князіIIСI. lш / 1 синкліт. Врешті-решт прийшло усвідомлення того, що віДIЮIІЛСllllJI старої системи старійшинства не спроможне приборкати амбіції УJlі J I I. них lІолодарів та дійсно об ' єднати країну(<< Русь ») у цілісний поліТИ ' lШIЙ ор пш ізм, здатний скинути моногольське ярмо. Внаслідок
ЦЬОІ ' О 110 ' 1011І формуватися новий погляд на владу та їі верховного носія, в яком у МОЖllа розрізнити риси майбутньої самодержавної монархії. ІСТОРИ ' lllі обстаllИIІИ так склалися, що боротьба за незалежність і станов
ЛСІІНЯ с ам( щержав ної влади співпали у часі, а повновладдя московського
ВСЛИКШ ' О КIIJІ ' IJІ( пізніше- царя) перетворилося на запоруку успішного завеР ШСl ІІlJI ІІ И�ШОЛЬНИХ зусиль всього народу.
Отжс, 11 і IІдеllно-західні землі Київської Русі з середини ХІІІ ст. на декіJII. ЮІ століть втратили державну самостійність та можливість
оргаl l і '! I ІО ро '\Н иватися на влаСllій основі. Проте, входячи до складу кількох
ЄВРОllеЙСI. ких держав, мали змогу долучитися до надбань передової цивілі · lації. Північно-східні території спромоглися самоорганізуватися, власними силами вибороти свободу від монгольської зверхності, вибудувати нові засади суспільного й державного існування, однак через надто складні міждержавні й міжконфесійні стосунки із західними сусідами( нсрідко відверто ворожі) опинилися на узбіччі тогочасної європейської цивілізації. Принципи соціального розвитку Північно-Східної Русі до початку XVIII ст. спиралися на архаїчні візантійські зразки.
Вказані відмінності створювали досить різні умови для розвитку суспільної думки, для сприйняття та оцінки навколишньої дійсності.