Розділ 11--- 72
спільностей. Проте порозуміння між литовцями та населенням південних регіонів мало ситуативний характер і з часом виявилися конфліктні зони
У їх стосунках, а унії Литви з Польщею 1385, 1413 рр. тягли за собою покатоличення краю та наступ на права і традиції мешканців руських територій. Напруження між двома частинами Великого князівства Литовського у ХУ ст. досягло відвертого протистояння у період короткого правління бунтівливого князя Свидригайла.
Суперечливий процес зближення Литви і Польщі завершився Люблінською унією 1569 р., згідно з якою обидві країни об ' єдналися в одну державу- Річ Посполиту. Українське населення, за умовами унії, переходило під юрисдикцію Польщі; з того часу почалось інтенсивне насадження в Україні "сі системи управління, політичних і господарських відносин, віросповідання( католицизму), польської мови, освітніх закладів і т. д. Асиміляційні тенденції особливо заторкнули верхні прошарки українського суспільства, нижчі ж верстви потрапили під соціально-економічний і релігійний гніт польської шляхти і духовенства. У такій ситуації українці всіляко намагалися відстояти для себе певні автономні права( станові, управлінські, конфесійні та ін.), зберегти свою національну самобутність. Оскільки ці очікування не були у прийнятному обсязі задоволені, з часом визріли передумови для національновизвольної війни середини ХУІІ ст. З ХУІ ст. провідною силою У захисті інтересів українського народу стало козацтво, найяскравішим уособленням якого була Запорозька Січ.
Північно-Східна і Північно-Західна Русь розвивалася дещо інакше. Природно-географічні особливості зумовили "сі меншу доступність для монгольських загонів і, отже, порівняно більшу можливість відродження нормального плину життя. Три важливих завдання вирішували володимиро-суздальські( потім московські) великі князі: повалення монгольського панування, подолання сепаратизму удільних князів та створення могутньої централізованої держави. Вони були тісно пов ' язані між собою, а тому вирішити їх У тих історичних умовах можна було лише в комплексі, що й надало тим завданням надзвичайної складності й вимагало від московських правителів неабияких політичних і дипломатичних здібностей. Внаслідок історичної перемоги на Куликовському полі( 1380 р.) Московська держава позбулася принизливої залежності від монголів, хоч формально вона була остаточно ліквідована століттям пізніше. Литовський князь Ольгерд битвою на р. Сині Води( 1362 р.) також покінчив із владними претензіями Орди, але загроза монгольських, пізніше- татарських нападів залишалася актуальною ще не одну сотню років.