Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Seite 72
РАМАТ И Ч Н І П О Ш У К И Н О В И Х
РОЗД ІЛ 1 1
Ш Л ЯХІ В Д Е РЖА ВН О ГО Й
...... сУ с П IЛ Ь Н О ГО РОЗ В И Т КУ
ХІ V - П Е РША П ОЛ О В И НА ХV І І СТ. )
З середини Х І І І ст. в с і. землі К и � вської Русі, заз � авши надзвичайно
важких втрат, на деКІЛька СТОЛІть опинилися ПІд чужоземною вла
дою . Монах Києво-Печерського монастиря С ерап іон з болем говорив в
одній із своїх проповідей (у 1 274 р . він став володимиро-суздальським
єпископом) : « . безл і ч братів і чад наших у полон увел и ; багато м іст
спустіли, поля наші бур ' яном позаростали, і велич наша зневажена,
пишність наша згинула, багатство наше стало здобиччю ворога, пра
ця наша невірним дісталася у спадок, земля наша потрапила у владу
і ноземців . . » І . Фактично Давньоруська держава пере стала існувати і роз
палася на два великих уламки: південно-західний та північно-східний,
доля яких складалася у подальшому по-різному.
у південно-західній частині Русі найбільш спустошеними виявилися
К иїв щина, Чернігівщина, Переяславщина, Новгород-С іверщина, мен
шою мірою - Галицько-В олинс ьке князівство. С користавшись значним
ослабленням цього регіону колись могутньої держави, войовнич і сусіди
(Литва, П ольща та і н . ) вдалися до реалізації своїх експансіоністських
задумів, внаслідок чого під кінець ХІУ ст. означена територія була вклю
чена до Великого князівства Литовського і частково Польщі .
Литов ці, які пор івняно пізно вийшли на європейську пол ітичну сцену
і знаходились у той час на дещо нижчому рівні суспільного розвитку,
ніж Польща і Русь, були зацікавлені у використанні потенційних можли
востей руських князівств аби протистояти натиску німецьких рицар ів
хрестоносців. Населення руських земель також не заперечувало попер
вах проти появи сильної центральної влади (за М индовга чи Гедим і на),
яка змогла б захистити від монгольських орд. Така взаємозацікавленість,
а також те, що литовські князі загалом забезпечували широку автоном ію
новим п ідданим, більше того - використовувал и їх мову, правові нор
ми тощо, обумовили тривале мирне співісну вання різних етніч них
.
.
.
І
Памятники . . . ХІ ІІ век. с. 1 49.