Розділ І , глава 2: -- 67
епохальної поразки Русі6О . У « Слові про погибель Руської землі », літописних повістях про монгольське нашестя , « Повісті про розорення Рязані Батиєм », « Житії Олександра Невського », « Словах » володимирського єпископа ( до 1274 р . - монаха Києво-Печерського монастиря ) Серапіон а , « Легенді про град Китеж » та ін . відтворено жахливі картини вторгнення степових орд до руських князівств , масової загибелі людей , героїчного спротиву завойовникам . То були грізні часи випробувань , коли , « було сум ' яття велике у всій землі й самі люди не знали , хто куди біжить » 61 . Із трепетом душевним сучасники бралися за те , щоб зафіксувати подробиці подій того часу , уникаючи розлогих і недоречних сюжетних збочень , бо самі факти були яскравішими за будь-яке « плетіння словес ».
Тогочасні читачі чекали від книжників і священників передусім пояснення причин того , що сталося із батьківщиною . Дві головні причини виділяли автори ХІІІ ст . : по-перше , князівські усобиці , відсутність злагоди та єдності між давньоруськими правителями , а по-друге численні гріхи « русичів », їх зневажливе ставлення до виконання вимог християнської віри . Виразну ілюстрацію першої причини знаходимо в « Повісті про розорення Рязані Батиєм »: рязанський князь ІОрій Ігоревич ( Інгоревич ), отримавши звістку про наближення « безбожного царя Батия » з великим військом , просить підтримки у володимирського князя Георгія ( Юрія ) Всеволодовича , але той відмовив : « . . . і сам не пішов , і допомоги не послав , здумавши одному битися із Батиєм » 62 . Є відомості , що й Юрій Ігоревич іноді кидав напризволяще князів-сусідів у подібній ситуації . Роз ' єднані військові сили Русі не змогли протистояти дуже сильному і досвідченому ворогу .
Другою , не менш значущою причиною мислителі ХІІІ ст . одностайно називають гріховність способу життя багатьох людей , бо вони « не відступились від лихої своєї вдачі , не очистились від погані гріховної » . Автор повісті про розгром Рязані монголами зауважив : « Але проти гніва Божого хто вистоіть !» 63 . Пристрасні проповіді Серапіона підводили слухачів до такого ж висновку ; він говорив , що Господь весь час попереджав нас : зупиніться , спокутуйте свої гріхи . Свідченням цих застережень були сонячні затемнення , землетруси , ( найбільшим був землетрус
60 Лихачев Д. С. ЛlПература трагического века в истории России 11 Памятники . . . ХІІІ век . - м ., 1981 . с . 5-26 .
61 ПамяТІІИКИ . . . ХІІІ век . с . 149 .
62 Там же . с . 185 .
63 Там же . с . 189 .