Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du

Розділ І , глава 2 -- 64 його - наче вогонь, на осиці розпалений, РЯДОВИЧl иого - наче іскри. Якщо від вогню вбережешся, то від іскор не зможеш встерегтися й одяг пропалиш» . Засуджував Данило і сваволю феодалі в щодо залежних лю дей (<< Хорошому пану служити, дістанеш свободу, а злому пану служити, дістанеш ще більше рабство»). Єдиною силою в такому суспільств і, яка могла б стати і арбітром, і адвокатом усіх по страждалих від дол і чи людс ької несправедливості, міг бути, як вважав Данило, лише князь. Чим більше у нього влади, тим швидше і краще він захистить . Тому-то Данило лестить не стільки особ і князя, скільки тій уявн і й рол і, яку в і н має виконувати у суспільств і . Серед л ітературної спадщини ХІ - Х І І І ст. збереглися окрем і зразки церковних проповід ей, звернених до простого люду, прихожан. В н их, зокрема, йдеться про язичницькі забобони, моральні вади, ш кідливі звички, нарешті, взагал і про такі риси спо собу життя, які не відповідали християнським нормам. У повчанні, я ке приписувалось новгородському і гумену Мойсею (помер у 1 1 87 р . ) , засуджувались розповсюджені язичницькі « клятви і присяги» з апеляцією до християнського бога та святих, чаклунство, жертвоприношення тощо. Ось чому, стверджував і гумен, Бог відвертається від таких люде й : «І тоді здригаються з жаху багато ангел ів, і Бог, гніваючись, не пускає на землю дощ, тому що не дозволяє Бог хвороби л ікувати чаклунством і заклинанням, ні бісів про сити, на полювання йдучи, або торгуючи, або милості царської сподіваючись. Б іда християнам , які так чинять, і муки страшніші за язичницькі, якщо того не облишать та не покаються ! Бо в і к цей короткий, а мука довга і нескінченна»56. « Слово» проти пияцтва приписується Григорію (його вважають єпископом Б ілгорода під Києвом, жив У Х І І ст. ) . Із властивим йому красномовством він озброювався на надм ірну пристрасть людей до алкоголю, що радує сатану, бо п ' яниця забуває про Бога: «І те лише свято вважаєте гарним, якщо лежать усі наче м ертв і в ід с п ' ян іння, як ідоли - із роззявленими ротами, але язиком безмовним, з очами відкритими, але нев идющими, з ногами, що не можуть ходити ! Хто вас гідно оплаче, так жалюгідно від пияцтва гинучих? Немає людини безталаннішої за п ' я н ицю . . . ». П ' я н иця з неважає благом своїм та благом оточуючих; пияцтво породжує ч имало хиб : гн ів, неправду, злопам ' ятлив ість, крадіжки, огуду, сварки, бійки, лихосл ів ' я, лайки, блюзнірство. «Адже п ' я ниці, - наголошував Григорій, - царства божого не одержить - чи не так вже й зрозуміло, що всякий п ' яниця гине : і від Бога вони проганяються, ;о Памятники . . . ХІІ в е к . С . 403 .

Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 65