Розділ І . глава 2 -- 62
йому : у той час , коли ти , княже , « шукаєш чужої землі і про неї дбаєш , а свою покинув », нас ледве не взяли у полон печеніги , « і матір твою , і дітей твоїх ». Через декілька сторінок ( 997 р .) читаємо , що кн . Володимир Святославич рушив до Новгорода по допомогу , бо тоді була « безперервна велика війна » . Під 1061 р . « Повість ... » повідомляла про нову страшну загрозу з Азії - половців : « Вперше прийшли половці війною на Руську землю »; трохи пізніше ( 1092 р .) - « рать велика була від половців ». Боротьба із зовнішньою небезпекою була перманентною і вимагала від Київської Русі надзвичайного напруження всіх сил . Кн . Володимир намагався навіть убезпечити східні й південні кордони держави глибоким ровом і ланцюгом фортець , але цей задум не здійснився в повному обсязі , та й допомагало це мало . Зрідка літописець із тривожним заспокоєнням заносив до своїх скрижалів короткі два слова : « Мирно було » ( 1029 р .). Він просить святих Бориса і Гл іба : « Підкоріть поганих під ноги князям нашим , молячись владиці Богу нашому » 53 .
Натовпи кочівників , проходячи крізь широкі ворота між Уральським хребтом і Каспійським морем , живим смерчем проносилися по низовинам Дона , Волги , Дніпра , сіяли жах і спустошення : « Азія , - писав С . Соловйов , - не перестає висилати хижацькі орди , які хотять жити за рахунок осілого нароДонаселення ... » 54 . Такі набіги здійснювались майже щороку , багато з них являли реальну загрозу для давньоруської держави : окремим ханам вдавалося « постукати шаблею у Золоті ворота Києва ». Столиця одного з половецьких ханств м . Шару кань знаходилося в околицях сучасного Харкова . Її у 1111 р . спромігся захопити кн . Володимир Мономах під час превентивного походу в степ . Звістка про цю перемогу дійшла до європейських столиць . Героїзм боротьби з кочовниками яскраво втілено у київському циклі билин .
У той же час недбало підготовлені військові операції проти половців закінчувалися нерідко трагічно , як і сталося , на жаль , у 1185 р ., коли новгород-сіверський князь Ігор Святославич разом із братом Всеволодом намагалися здолати хана Кончака без підтримки київського та інших князів . « Слово о полку Ігореві .",», видатний твір давньоруської літератури ХІІ ст ., змальовує яскраву картину того , якої концентрації військ і ретельності у підготовці вимагала відсіч « хижацьким ордам ». Чимало пам ' яток писемності домонгольського періоду сповнені докорами на адресу тих князів , які плодять усобиці , думаючи про власну користь , а не про єдність Русі й об ' єднання перед лицем зовнішньої небезпеки .
53 Там же . С . 29 , 31,33 , 57 , 79-81 , 143 , 155 , 165 , 177 та ін .
54 Соловьев с.м Сочинения . . . Т . 1 . С . 57 .