Розділ І , глава 2 -- 61
тимчасової власності , узуфрукта » S \. Але вже у Х - початку ХІ ст . ( Франція ) й ХІІ ст . ( Англія ) фьєф стає спадковим , і якщо не юридично , то на практиці став розумітися як недоторкане володіння наділу герцога , графа і т . д . аж до селянського наділу включно . То не була ще власність у прямому значенні слова ( особливо на найнижчому соціальному рівні ), однак власницькі права були захищені звичаєм . у Київській Русі неусталеність отчинних порядків , невизначеність принципів « старійшинствю > у поєднанні з нерозвиненістю понять про власність ( феодального типу ), викликали нескінчені усобиці серед удільних князів і войовничу гру владних амбіцій . у багатьох творах ХІІ - ХІІІ ст ., в тому числі й У « Повісті временних літ », активно обговорювалися нестихаючі міжкнязівські чвари , порушення взятих зобов ' язань , нерідко скріплених цілуванням хреста . Князя Святополка , наприклад , звинувачували не лише у вбивстві Бориса і Гліба як своїх братів , але й як суперників-претендентів на великокнязівську корону , тобто за віроломне нехтування системою « старійшинства »
Брати Борис та Гл іб стали у 1072 р . ( за п . Толочком ) першими святими на Русі , їх культ якраз і освячував такий політичний порядок , коли ніхто з князів не зазіхає на чужі володіння і ПО-ХРИСТИЯНСЬКИ ставиться до інших правителів . Саме такий порядок мав на увазі Нестор , коли із неприхованим задоволенням писав про князів стосовно одного з років : « Почали жити мирно і в братолюбстві і вщухли усобиці , і була тиша велика в землі » S2 .
Тенденція до законності мала загальноєвропейський характер . Невипадково культ Бориса і Гліба перейшов і в інші країни ( Чехію , Сербію , Вірменію ); у 1200 р . новгородський архієпископ Антоній бачив їх велику ікону у константинопольському храмі св . Софії . Звертаючись до Бориса і Гл іба , Нестор просив їх заступитися за Русь і позбавити гі « усобних війн і проноз диявола ».
Ще одна проблема , яка повсякчас тривожила наших предків , - усунення зовнішньої небезпеки . « Повість временних літ » переповнена повідомленнями про такі криваві сутички чи великі битви . Вже на перших сторінках довідуємося про « насильників » слов ' ян - болгар , білих і чорних угрів , обрів , хазарів , торків , берендеїв , печенігів , половців , турків-сельджуків .
Під 968 р . « Повість ... » розповідає про нашестя печенігів на Київ , коли кн . Святослав Ігоревич був у далекому поході . Посланці киян докоряли
S \ Ле гофф ж . Цивилизация .. . с . 126 .
S2 ПаМJ\11iИКИ ... ХІ - начала ХІІ в . с . 162 .