Розділ І, глава 2-- 61
тимчасової власності, узуфрукта » S \. Але вже у Х- початку ХІ ст.( Франція) й ХІІ ст.( Англія) фьєф стає спадковим, і якщо не юридично, то на практиці став розумітися як недоторкане володіння наділу герцога, графа і т. д. аж до селянського наділу включно. То не була ще власність у прямому значенні слова( особливо на найнижчому соціальному рівні), однак власницькі права були захищені звичаєм. у Київській Русі неусталеність отчинних порядків, невизначеність принципів « старійшинствю > у поєднанні з нерозвиненістю понять про власність( феодального типу), викликали нескінчені усобиці серед удільних князів і войовничу гру владних амбіцій. у багатьох творах ХІІ- ХІІІ ст., в тому числі й У « Повісті временних літ », активно обговорювалися нестихаючі міжкнязівські чвари, порушення взятих зобов ' язань, нерідко скріплених цілуванням хреста. Князя Святополка, наприклад, звинувачували не лише у вбивстві Бориса і Гліба як своїх братів, але й як суперників-претендентів на великокнязівську корону, тобто за віроломне нехтування системою « старійшинства »
Брати Борис та Гл іб стали у 1072 р.( за п. Толочком) першими святими на Русі, їх культ якраз і освячував такий політичний порядок, коли ніхто з князів не зазіхає на чужі володіння і ПО-ХРИСТИЯНСЬКИ ставиться до інших правителів. Саме такий порядок мав на увазі Нестор, коли із неприхованим задоволенням писав про князів стосовно одного з років: « Почали жити мирно і в братолюбстві і вщухли усобиці, і була тиша велика в землі » S2.
Тенденція до законності мала загальноєвропейський характер. Невипадково культ Бориса і Гліба перейшов і в інші країни( Чехію, Сербію, Вірменію); у 1200 р. новгородський архієпископ Антоній бачив їх велику ікону у константинопольському храмі св. Софії. Звертаючись до Бориса і Гл іба, Нестор просив їх заступитися за Русь і позбавити гі « усобних війн і проноз диявола ».
Ще одна проблема, яка повсякчас тривожила наших предків,- усунення зовнішньої небезпеки. « Повість временних літ » переповнена повідомленнями про такі криваві сутички чи великі битви. Вже на перших сторінках довідуємося про « насильників » слов ' ян- болгар, білих і чорних угрів, обрів, хазарів, торків, берендеїв, печенігів, половців, турків-сельджуків.
Під 968 р. « Повість... » розповідає про нашестя печенігів на Київ, коли кн. Святослав Ігоревич був у далекому поході. Посланці киян докоряли
S \ Ле гофф ж. Цивилизация... с. 126.
S2 ПаМJ\11iИКИ... ХІ- начала ХІІ в. с. 162.