Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 61

Розділ І , гл ава 2 ------ 60
Головною турботою ХІ - ХІІІ ст. був розпад Русі на самосТlИНl
уділ ьні князівства, тобто феодальна роздробленість. Вона сама по собі не
викликала осуду книжників на відміну від їі насл ідків - усоб и ць; єдн ість
в ітчизни вони вбачал и не у формі самодержавного правлі ння, а скоріше
у вигляді « братерства та злагоди між усіма князями, що підтримувалося
б суворим додержанням феодальної і єрархії - п ідкоренням молодших
князів найстаршим (у роді. - А . Б .)>> 50. Така доктрина висту пала доцен­
тровим чинником і наперед засуджувала будь-як і спроби позбавити ко­
го сь його «отч и н и » . Ідея «отч ини» і « старійшинства» своєю суперечли­
вою єдн істю підтримувала у св ідомості сучасників думку про цілісність
Рус і .
Уявлення про можливість встановлення « братерства т а злагоди» м і ж
удільними князями не випадково народилося в політичній думці Рус і .
Воно відображало специфіку системи організації державного управлян­
ня на основ і патримоніальних в ідносин м і ж князями, що належали до
одні єї династії - Рюрикович і в .
У Франкському ж корол івств і великими землевласниками-сеньйорами
(враховуючи феодал ьний імунітет - м ісцевими прав ителями) були фео­
дали, які не мали прямих родин них з в ' язків з правлячою каролінгською
династією, і коли вона у 987 р. з гасла, герцогам і графам не було потреби
з ' я совувати своє право власності н і з номі нальною центральною владою,
н і один з одним. Процес централізації влади, який у Західній Європі по­
ступово набирав силу у подальші стол іття, привів згодом до утворен­
ня органів станового представництва (ан глійський парламент ХІІІ ст.
або французькі Генерал ьні штати початку ХІУ ст.), тобто постав ив
владу монархів під контроль суспільства, хоч спочатку й обмежений.
Сеньйоріальна опозиція надм ірним владним претензіям королів,
доповнена з годом опозицією «третього стану» сприяли поступов ій
модернізації західноєвропейської модел і пол ітичної системи.
Натом ість давньоруські уділ ьні князі , можна припустити, вважали
свою державу спільною, разом з вел и ким князем, влас ністю, а право
на уділ обумовленим належністю до династич ної « громади» . Уділ в
ХІ - ХІІІ ст. не квал і ф і кувався як родова чи - тим більше - приватна
власність. Нав іть у Західній Європі поняття « власність» , зазнач ав
Ж . Ле Гофф, увійшло до вжитку п ід к і нець середніх в і к ів, тобто у
ХУІ - ХУІІ ст. : «Власність як матер іальна або психологічна реальність
була майже нев ідома у середні віки. В ід селянина до сеньйора кожен
і ндивід, кожна родина мала лише більш ч и менш ш ирокі права умовної,
50
Будовн//ц И. У. обществснно-политическая.м ы
ль . . . . С. 1 5 5 - 1 56.