Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 60

Розд іл І , глава 2
--
59
відповідала глибоко закладеНlИ у середньовічнlИ св ідомості потребі
бачити окреме під знаком цілого ; благополуччя ж цілого залежало від
сталості й неподільності його компонентів. Що стосується, простого
люду, селянства, то, за словами авторів згаданих вище схем, його праця
т ака ж суттєва і необхідна для розрядів « священник ів» і « воїн ів» , як
послуги духовенства і рицарства життєво важливі для «орач і в » . Класова
гармонія та заперечення соціальної мобільності - ідеал мисл ител ів тієї
доби.
Безумовно, цей ідеал був далеким в ід реального стану речей в
західноєвропейському соціумі, але так же безумовно, що в і н поступово
змінював соціальну свідомість, а через неї впливав на суспільну
еволюцію. В усякому разі ідея співробітництва та взаємодопомоги станів
принципово різнилася від ідеї « Ізборника» щодо покірності бідних та
добродійності багатих і закликів «не розгнівити мужа у б ідності його» .
Щоправда, в Європі ця тричленна формула привела на етапі зрілого
феодалізму до ієрархічного станового ладу з привілеями для верхн іх й
пригніченням для нижчих стані в . Але на низхідній фаз і феодал ізму знову
дала про себе знати в теорії природного праву. У східному ж слов ' я нств і
м айже дО ХІХ ст. ідея рі вності людей важко завойовувала провідні
позиції в громадській св ідомості . На сучасному історі ографіч ному
рівні дуже важко назвати дійсні причини такої типологічної різниці у
св ітогляді заходу і сходу континенту, тому доводиться їі поки що лише
констатувати .
Не була забутою в «Ізборнику» і тема влади. Якщо В олодимир
Мономах робив акцент на в ідпов ідальності князя перед своїми
підданими, то тут приписується всім - багатим і б ідним, мирянам і
духовним - беззаперечно коритися княжій владі, тому що « князь бо є
божий слуга» . Такий підхід до в ідносин м іж суспільством і владою в
умовах становлення нового, християнського типу державності на Ру сі,
коли влада виступала представ ником « порядку у безладді» , був, мабуть,
виправданим. Але в і н вкорінився, на жаль, надовго . . .
В еликий комплекс проблем знайшов відображення н а стор інках
найбільш популярного л ітопису «Повіст ь времеll1IUХ літ» (ХІІ ст. ) .
Д. Лихачов дав таке визначення ц і й пам ' ятці: « Могутня, логічно струнка,
перейнята патріотичним піднесенням опов ідь «Повісті временних л іт» у
своєму неухильному русі від минулого до сучасності несла в собі широке
осмислення політичної дійсності свого часу»49.
49
Лuxaчев д. с. Великое наследие. С. 47.