Розділ І , глава 2 -- 57 рушними приписами християнської моралі , доводячи беззастережну необхідність їх додержання ; у другій - розповів про власний життєвий досвід , людський і князівський , прагнучи підкреслити , шо запорукою його успіхів було виконання божественних заповітів , підпорядкування їм вчинків , і намірів .
Велику увагу Мономах приділив проблемі зниження соціальної напруги у суспільстві . Цієї мети можна досягти , наполягав він , лише у разі , коли великий князь щиро турбуватиметься про інтереси простого люду , захищатиме їх права , поставить перешкоди феодальному свавіллю , пропагуватиме ідеал поміркованості й невибагливості . Така політика , за Мономахом , відверне соціальні вибухи , підтримуватиме суспільну стабільність , а над усе - створить для непривілейованих верств прийнятні умови праці та існування , бо Toro вимагає від усіх нас Ісус Христос : любіть ближнього .
Багато цінних порад містить цей твір видатного державного діяча , за часи правління якого Київська Русь досягла значних успіхів . Проте він , мабуть , розумів певну утопічність своїх сподівань на майбутнє у сповненому гострих суперечностей суспільстві , а тому так сумно розпочав свою бесіду : « Сидячи на санях ( тобто закінчуючи свій земний шлях і roтуючись до відходу в інший світ . - А . Б .), подумав я в душі своїй і віддав хвалу Богові , який мене до цих днів , грішного , зберіг . Діти мої або інший хто , слухаючи цю rpaMoTKY , не посмійтеся , але кому з дітей моїх вона буде люба , хай прийме її у серце своє ... ». І сумна тональність , і перелік rpixiB , багато з яких мали відверто язичницьку природу , свідчать про неглибоке закорінення у суспільстві християнських заповідей .
Теми соціального здоров ' я та духовної культури обговорювалися в « Ізборнику Святослава » ( І 076 р .), укладеному ченцем Іоаном з помічниками на замовлення князя Святослава Ярославича , великого шанувальника книг і знань . За змістом « Ізборник » являє виписки з багатьох творів повчального й релігійного характеру . Крім суто OCBiTHboro спрямування ( про користь читання книжок , важливість шанування батьків , виховання дітей , про правила поведінки у найрізноманітних життєвих <.: нтуаціях і т . п .), його статті торкалися і серйозних питань , що мали у кінці ХІ ст . актуальне звучання . Перш за все йшлося про запобіжні ' Іаходи проти надмірного загострення соціальних суперечностей .
Звертаючись до людей при владі , до багатіїв , упорядники , ховаючись
' Щ імена давніх мудреців , пропонували їм добре поміркувати над своєю роллю у житті , бо « більша частина світу цього в убозтві є ». Резюмуючи 1І0зицію « Ізборника », І . Будовниц писав : « не приведи , Го споди , хизуватися своїм багатством , розлючувати менших , доводити знедолених