Розділ І, глава 2-- 57 рушними приписами християнської моралі, доводячи беззастережну необхідність їх додержання; у другій- розповів про власний життєвий досвід, людський і князівський, прагнучи підкреслити, шо запорукою його успіхів було виконання божественних заповітів, підпорядкування їм вчинків, і намірів.
Велику увагу Мономах приділив проблемі зниження соціальної напруги у суспільстві. Цієї мети можна досягти, наполягав він, лише у разі, коли великий князь щиро турбуватиметься про інтереси простого люду, захищатиме їх права, поставить перешкоди феодальному свавіллю, пропагуватиме ідеал поміркованості й невибагливості. Така політика, за Мономахом, відверне соціальні вибухи, підтримуватиме суспільну стабільність, а над усе- створить для непривілейованих верств прийнятні умови праці та існування, бо Toro вимагає від усіх нас Ісус Христос: любіть ближнього.
Багато цінних порад містить цей твір видатного державного діяча, за часи правління якого Київська Русь досягла значних успіхів. Проте він, мабуть, розумів певну утопічність своїх сподівань на майбутнє у сповненому гострих суперечностей суспільстві, а тому так сумно розпочав свою бесіду: « Сидячи на санях( тобто закінчуючи свій земний шлях і roтуючись до відходу в інший світ.- А. Б.), подумав я в душі своїй і віддав хвалу Богові, який мене до цих днів, грішного, зберіг. Діти мої або інший хто, слухаючи цю rpaMoTKY, не посмійтеся, але кому з дітей моїх вона буде люба, хай прийме її у серце своє... ». І сумна тональність, і перелік rpixiB, багато з яких мали відверто язичницьку природу, свідчать про неглибоке закорінення у суспільстві християнських заповідей.
Теми соціального здоров ' я та духовної культури обговорювалися в « Ізборнику Святослава »( І 076 р.), укладеному ченцем Іоаном з помічниками на замовлення князя Святослава Ярославича, великого шанувальника книг і знань. За змістом « Ізборник » являє виписки з багатьох творів повчального й релігійного характеру. Крім суто OCBiTHboro спрямування( про користь читання книжок, важливість шанування батьків, виховання дітей, про правила поведінки у найрізноманітних життєвих <.: нтуаціях і т. п.), його статті торкалися і серйозних питань, що мали у кінці ХІ ст. актуальне звучання. Перш за все йшлося про запобіжні ' Іаходи проти надмірного загострення соціальних суперечностей.
Звертаючись до людей при владі, до багатіїв, упорядники, ховаючись
' Щ імена давніх мудреців, пропонували їм добре поміркувати над своєю роллю у житті, бо « більша частина світу цього в убозтві є ». Резюмуючи 1І0зицію « Ізборника », І. Будовниц писав: « не приведи, Го споди, хизуватися своїм багатством, розлючувати менших, доводити знедолених