Розділ І, глава 2------------------- __
56 звідки здійснив ряд переможних походів проти половців( 1094- 1095, 1103, 1107, 1109, 1111 р.).
У 1113 р. помер кн. Святополк, правління якого викликало у киян масове невдоволення, в столиці вибухнуло повстання і на великокнязівський престол запросили популярного і могутнього князя Володимира Мономаха, хоч його черга ще не приспіла. Почав він своє правління з ухвалення « Устава », який доповнював існуючий кодекс « Руська Правда » і був покликаний полегшити становище мас і зміцнити правовий порядок.
Підводячи деякі підсумки свого князювання у Києві, 64-річний Мономах закликав нащадків зберігати законність і лад у країні, дотримуватись досягнутих між князями угод, поважати отчинні права удільних володарів, навіть подумки не зазіхати на чужу власність. Мономах визнавав особливо необхідним покласти край усобицям, що він- як великий князь- неодноразово робив. Усобиці, писав Мономах, то не тільки суспільно-політичне зло, а й великий гріх; « Ми- люди грішні й смертні, і якщо хто нам зробить зло, то ми хочемо його прибрати і скоріше пролити його кров; а Господь наш, володіючи і життям і смертю, гріхи наші понад голови наші терпить все наше життя ». Тому, вчив Мономах, наводячи слова одного із засновників патристики Василя Великого( ІУ ст.), слід « не ухилятися вчити тих, хто надміру захоплюється владою, мати за ніщо шану від усію >. Князь повинен усвідомлювати свою високу місію та відповідальність перед богом, дбати про добробут підлеглих, не покладатися виключно на слуг, до усього доходячи самому, допомагати всім, хто цього потребує, заборонити своїм « отрокам » чинити будь-кому шкоду( що, зазначимо, під час усобиць було не рідкістю). Одним словом, князь має правити заради людей, задля їх блага, а головне- мати « страх божий над усе ».
Кілька разів Мономах наказує синам не лінуватися: « Що вмієте хорошого, того не забувайте, а чого не вмієте, тому навчайтеся- як батько мій, сидячи вдома, знав п ' ять мов, через те й пошану мав від інших країн. Адже лінощі всьому мати: що хто вміє, те забуде, а чого не вміє, тому не навчиться. Добро ж творячи, не лінуйтеся ні на що хороше, перш за все до церкви: хай не застане вас сонце у ліжку ». У відповідності з християнською етикою він наполегливо радив шанувати священників, старих людей, дружин( але: не давати їм влади над собою), нагодувати голодного і напоїти спраглого, відвідати хвррого, провести в останню путь покійника тощо.
« Повчання » Володимира Мономаха складається із двох частин: у першій він, спираючись на велику кількість виписок із релігійної літератури, намагається збагатити синів життєвою мудрістю і непо-