Розділ І , глава 2------------------- __
56 звідки здійснив ряд переможних походів проти половців ( 1094 - 1095 , 1103 , 1107 , 1109 , 1111 р .).
У 1113 р . помер кн . Святополк , правління якого викликало у киян масове невдоволення , в столиці вибухнуло повстання і на великокнязівський престол запросили популярного і могутнього князя Володимира Мономаха , хоч його черга ще не приспіла . Почав він своє правління з ухвалення « Устава », який доповнював існуючий кодекс « Руська Правда » і був покликаний полегшити становище мас і зміцнити правовий порядок .
Підводячи деякі підсумки свого князювання у Києві , 64-річний Мономах закликав нащадків зберігати законність і лад у країні , дотримуватись досягнутих між князями угод , поважати отчинні права удільних володарів , навіть подумки не зазіхати на чужу власність . Мономах визнавав особливо необхідним покласти край усобицям , що він - як великий князь - неодноразово робив . Усобиці , писав Мономах , то не тільки суспільно-політичне зло , а й великий гріх ; « Ми - люди грішні й смертні , і якщо хто нам зробить зло , то ми хочемо його прибрати і скоріше пролити його кров ; а Господь наш , володіючи і життям і смертю , гріхи наші понад голови наші терпить все наше життя ». Тому , вчив Мономах , наводячи слова одного із засновників патристики Василя Великого ( ІУ ст .), слід « не ухилятися вчити тих , хто надміру захоплюється владою , мати за ніщо шану від усію >. Князь повинен усвідомлювати свою високу місію та відповідальність перед богом , дбати про добробут підлеглих , не покладатися виключно на слуг , до усього доходячи самому , допомагати всім , хто цього потребує , заборонити своїм « отрокам » чинити будь-кому шкоду ( що , зазначимо , під час усобиць було не рідкістю ). Одним словом , князь має правити заради людей , задля їх блага , а головне - мати « страх божий над усе ».
Кілька разів Мономах наказує синам не лінуватися : « Що вмієте хорошого , того не забувайте , а чого не вмієте , тому навчайтеся - як батько мій , сидячи вдома , знав п ' ять мов , через те й пошану мав від інших країн . Адже лінощі всьому мати : що хто вміє , те забуде , а чого не вміє , тому не навчиться . Добро ж творячи , не лінуйтеся ні на що хороше , перш за все до церкви : хай не застане вас сонце у ліжку ». У відповідності з християнською етикою він наполегливо радив шанувати священників , старих людей , дружин ( але : не давати їм влади над собою ), нагодувати голодного і напоїти спраглого , відвідати хвррого , провести в останню путь покійника тощо .
« Повчання » Володимира Мономаха складається із двох частин : у першій він , спираючись на велику кількість виписок із релігійної літератури , намагається збагатити синів життєвою мудрістю і непо-