Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 56

Розділ І , глава 2:
--
55
Гострою для того часу була також пробл ема верховної влади і м іж­
князівських стосунків. Система наслідування великокнязівського пре­
столу була неусталеною, що призводило до її змін і неодноразових пору­
шень. На зміну отчинному принципу (від батька до його старшого сина)
приходив лествичний звичай(в ід великого князя до старшого в роді); після
колективної форми правління (дуумвірати, триумвірати) відновлювалася
одноосібна монархія (Володимир Свято славич, Ярослав Мудрий,
Володимир Мономах) і т.д.4S. Невизначеність престолонаслідування,
розмитість інституту сюзеренітету-васалітету, розмноження князівських
династій й системи уділів породжувал и нескінченні усобиці, які перетво­
рились на справжнє лихо в суспільно-політичному житті країни. Це було
особливо нестерпним в умовах постійної зовнішньої небезпеки, а роз­
виток феодальних відносин викликав, до того ж, в ідцентрові тенденції в
удільних князівствах і сепаратизм великих землевласників - бояр.
В идатний державний діяч, авторитетний і популярний великий
князь Володимир Мономах ( 1 05 3 - 1 1 25) У своєму «Повчаll1lі» (ХІІ ст.),
адресованому дітям й усім, хто бажав би прислухатися до його порад4б,
піднімав, зокрема, і питання організації влади .
Володимир Мономах, ще до того, як зайняв київський стіл, став од­
ним з ініціатор ів Любецького з ' їзду князів ( 1 097 р.), на якому ухвалено
рішення покінчити з усобицями і проголошено принци п : « Каждо хай
держить отчину свою» . Такий порядок позбавляв київського князя права
садовити синів на м ісцеві князівства і закр і плював останні за певним
родом. Проте після багатьох десятил іть дов ільних переміщень князів
дуже важко було знайти прийнятну для всіх правову основу нової систе­
ми, втім, як і для передачі великокнязівської корони. Тому драматичні
усобиці не припинились.
Володимир Всеволодович Мономах, онук Ярослава Мудрого, був у
кі нці ХІ - на початку ХІІ ст. одним з небагатьох князів, хто намагав­
ся « поважати закони суспільства і принципи заміщення княжих столів
на Русі» (М. Котляр). По с мерті свого батька Всеволода Ярославовича
( І 09 3 р.) він мав змогу зайняти київський « стіл», але поступився місцем
( 'ш J1ествичним принципом) двоюрідному брату Святополку Ізяславичу,
а наданий йому Чернігів повернув законному спадкоємцеві Олегу
( : lІ я тосл авичу, чим попередив чергову усобицю за участю половці в .
І ( оті м Володимир Мономах оселився у батьківській отчині - Переяслав і,
4 � КQтляр М Ф. Давньоруськ а держ авність: д о і після Л ю б ич а /І Укр аїнський історичний
жур"ал. 1 99 7 . N2 4. с . 1 9-28.
4(, І [ ам Я11І И КИ литер аТУРЬІ Древней Руси. Н ач ало русской лите р аТУР ЬІ . ХІ - н ач ало ХІІ век а.
М . , 1 978. с. 393-4 1 3 . .