Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 55

Розділ І . глава 2:
--
54
Божого немає місця зверхності одного народу над іншим, всі народи рівні
між собою. Тому Іларіон для кращої ілюстрації р ізниці між заповітами
застосовує систему символ і в : Старий Заповіт - це м ісячне сяйво, тінь,
рабство (В . Кожинов писав, посилаючись на думку М. Тихомирова,
що на оцінку « закону Мойсея» справила вплив тривала боротьба із
Хазарським каганатом, де панувала саме іудейська в іра); навпаки, Новий
Заповіт - сонце, світло, тепло. Саме у Новому Заповіті, переконаний
Іларіон, християнство реалізувало усю силу свого цивілізуючого впливу
на людство.
На хорах храму Софії К иївської, збудованого Ярославом Мудрим у
1 03 7 - 1 03 9 роках (зав . відділом науково-історичних досліджень храму
Софії Київської Н . Никитенко після новітніх розвідок вважає датою
побудови храму 1 О 1 1 - 1 О 1 7), там, де під час богослужінь знаходився
великий князь з родиною, фрески розповідають якраз ті біблійні сюжети,
що відповідають ідеям « Слова» Іларіона. Небезпідставно в л ітературі
говориться про те, що свій тв ір Іларіон виголосив у храм і Св. Софії в
присутно сті Ярослава Мудрого.
Друга частина « Слова» використана автором для піднесеної оповіді
про прийняття християнства руським народом: « В ся странЬІ благий Бог
помилова, и нас не презре, в'Ьсхоте и спасе НЬІ и в розум ИСТИННЬІЙ при­
веде» . Русь, стверджує Іларіон, за власним бажанням, свідомо обрала
християнство, що є запорукою її великого майбутнього. Ця частина
відз начається патр іотичним пафосом і написана високим, емоційно за­
барвленим стилем: Русь - велика і славна держава, вона « відома й чута
в усіх кінцях землі» .
Нарешті, третя, найбільш п іднесена частина « Слова» являє собою по­
хвалу хрестителю Рус і великому князю В олодимиру Святославичу, який
самостійно « ВЗЬІскал Христа» , в ідчув невмирущу істину його вчення.
Іларіон ставить п итання про канонізацію князя В олодимира, проти чого
заперечував Константинополь, і наводить н изку аргументів на користь
своєї пропозиції.
Закінчується « Слово» Іларіона молитвою за всю Руську землю, що
підвела підсумок всьому твору. « Конгеніальне пізнішому «Слову о пол­
ку І горевім» , яке виникло в інших історичних y�OBax,
п ідкреслив
М . Водовозов, - « Слово» Іларіона втілило з надзвичайним блиском ідеї
гуманізму, в ільнодумства й рівноправ 'я всіх народів, в ідкривши собою той
великий шлях, яким п і шла вся наступна велика руська л ітература . . . »44.
-