Розділ І , глава 2 -- - 52 навіть те , що людині належить знати , можна пояснити тільки за допомогою системи символів . Не випадково євангелічні тексти , сповнені притч та алегорій , і , мабуть , тоді , в середньовіччі , і зараз потребують професійного витлумачення досвідченими теологами .
Ж . Ле Гофф сформулював важливу методологічну тезу : « Достатньо замислитися над етимологією слова « символ », щоб зрозуміти , яке значне місце посідало мислення символами не тільки в теології , в літературі та мистецтві середньовічного Заходу , але й в усьому його ментальному оснащенні . У греків ( щимболон » означало знак подяки , що ЯВЛЯВ собою дві половинки предмета , розділеного між двома людьми . Отже , символ - це знак угоди . Він був натяком на втрачену єдність : він нагадував і закликав до вищої та потайної реальності » 41 .
Які ж злободенні проблеми хвилювали тогочасних авторів ? Одна , мабуть , з перщочергових проблем для Русі ХІ ст . - до-вести право країни увійти ( ша рівних » до складу християнізованих європейських держав . Це завдання намагався виріщити митрополит Іл ар i01lу своєму « Слові nро3акон і Бл агодать ». Автор був наближеною особою до великого київського князя Ярослава Мудрого , членом його літературного гуртка , деякий час перебував пресвітером придворної церкви у Берестові , брав участь у розробці вітчизняного церковного права за візантійським зразком . Він здобув , за деякими даними , rpYHToBHY освіту в Константинополі , знав грецьку мову , досконало володів рідною , був одним із найталановитіших давньоруських письменників ( і одним з небагатьох , чиє ім ' я збереглося до нашого часу ), пройшов сувору афонську школу чернецького життя .
З 1051 р . до І 054 -І 055 рр . Іларіон обіймав сан київського митрополита . Про обставини того , як він став главою київської церкви в літературі існують суттєві розходження . Більшість російських та українських вчених ( Д . Лихачов , М . Водовозов , М . Котляр та ін .) до недавнього часу стверджували про аllтивізантійську спрямованість названого твору Іларіона , оскільки його можна розглядати як маніфест давньоруської церкви , що домагалася певної самостійності й незалежності від константинопольського патріарха . Інший погляд на творчість Іларіона висловив відомий німецький русист Л . Мюллер42 ; він , розвиваючи
41 Там же . С . 307 .
42 Мюллер Л. ПОНЯТЬ Россию : ИСТОРИКО-КУЛЬ1УРНЬ1С исслсдования . - М . . 2000 . С . 88-124 ; ДИВ . : КОЖllнов В . В . Грсх и СВЯТОСТІ. русской истории . - М .: Яуза-3ксмо , 2006 . С . 266-267 .