Розділ І . глава 2 -- 49
життя несказанного блаженства досягти : якщо ВОНО й невидиме , зате вічне й кінця не має , міцне й недвижиме » 36 . Закликав автор не лише добре розуміти написане , але й довести це практичними справами . Кирило Туровський детально розкрив значення таких понять , як тіло і душа , божий задум і запоніти , гріх Адама , рай , друге пришестя Христа , суд над грішниками , воскрссіння з мертвих і Т . п . Особливо засуджувалися люди , які не думаюТІ , IІрО Сllасіння душі , а віддають перевагу « земним справам » _. баl ' атству , славі , честолюбству .
ВИ : lllа ' lІlОlО lІам ' яткою давньоруського письменства був « Києво
[[ I! '/(' fJ ('/JI(l// 1 I1Ш1Н '[J UК » ( ХІІ -ХІІІ ст .), в якому подана історія « архімандритії н с ісї РУСI . кої ' Jсмлі ». її славетних засновників і подвижників Антонія і Фсодосі ) l , IЮ ' Н l О ві ) щється про духовну красу віри християнської , життя
ченців . lІіJ ( lЮСИНИ монастиря зі світськими владиками . У творі багато РОЗЛОІ ' ИХ lІосилань на біблійні тексти , порівнянь реальних персонажів із біблійllИМИ , рі : IІІИХ чудес . творимих святими , тощо .
НРУ "'\ I І ровідна тема давньоруської літератури - оцінка реальних
IІ ( щій lІ ід кутом зору християнського світогляду і вимог християнської стики . Іlріоритет релігійної ментальності зовсім не означав , що для мирських справ в літературі місця не залишилося , Справа в тому , що християнська релігія самою своєю сутністю покликана була висловлювати власну позицію стосовно гріховних або праведних вчинків людей . Тому реальне життя владно вривалося не лише у творіння літописця , а й у суто богословські праці ( наприклад , проповіді ). Крім того , літописець не священник , його твір , незважаючи на кількість цитат із Святого письма , присвячений фіксації і поясненНlО животрепетних питань доби . Навіть « мних » Кирило Туровський , ведучи мову про людську душу , не втримався , щоб не викрити узурпатора « святительського сану » ( єпископства )
Федора Ростовського , який , очевидно , домагався відокремлення своєї
ІІарафії від влади київського митрополита .
Своєрідним був соціальний світогляд давньоруських книжників , який принципово відрізнявся від нашого часу . Назвемо тільки основні відмінності .
І ) Кожний факт або явище розглядали на тл і вселенської або священної
( бібліЙIІОЇ ) історії як один із проявів мудрості Творця і в цьому ракурсі
наМШ '( IJIИСН чюзуміти його дійсний смисл . Закономірно , що літописання
розквітає і вхо ) щть до нашої культури якраз після хрещення Русі .
2 ) До всього , що описувалось , застосовувалось два виміри : « Великий
світ і малий , Вессніт і людина ! -писав Д . Лихачов , -все взаємопов ' язано ,
36 ПамЯПШКИ . .. ХІІ ІІСК . С . 29 1 .