Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 47

Розд і л І , гла ва 1
--
46
ворог - обов ' язково чужий, іноземець»30. Відкритість, спілкування,
взаємозбагачення - ці принципи не притаманні язичницькій св ідомості.
Запозичення, наприклад, у матеріальній культурі , військовій справі, ро­
билися, але я к « крадіжка» , тобто спорадично й безсистемно . Тому не
впливали помітним чином на міжплемінну ворожнечу.
Говорячи про надто архаїч н і вірування первісного сусп ільства, було
б великою помилкою не бач ити тих рис пізнього язичництва, які вар­
то кваліфікувати я к перехідні св ітоглядні форми, що готували грунт для
б ільш досконалої ідеологіч ної системи - християнства. Це прагнення
первісних людей до цілісного св ітобачення, уявлень про потойбічне жит­
тя, нормативність поведінки, небесні с или тощо. М. Попович, зокрема,
писав, що архаїчному мисленню разом притаманні функції, які пізніше
вико нуватимуть окремо, наука, релігія і мораль: «Як і наука, св ідомі сть
людини архаїчної кул ьтури прагне мати цілісну картину світу, зведення
до я кої окремих явищ розуміється як пояснення цих явищ. Як і мораль,
ця картина світу має не лише пояснювальний, але й нормативний ха­
рактер, тому що з наявного стану речей для людини архаїчної культури
виходить також і те, що повинно бути.
Як і релігія, це пояснення світу передбачає магічні, надприродні
санкції за порушення нормативів життєдіяльності»3 1 .
На відм і ну від християнства, яке по ставило долю людини у пряму
залежність від її власних зусиль, язичництво, як м и бачили, базувалося на
протиборств і людини і оточуючого середовища, а зусилля щодо пізнання
останнього мали за кінцеву мету пристосування до нього, щоб вижити.
Те пер, у християнському вченні, протиборство (праведне-гр іхов не) пере­
носилось у людську душу.
3 0 Попович М В. Мировоззрение древних славян. К : Наукова думка,
3 1 Там же. С. 1 2- 1 3 .
-
1 9 85,
С. 1 36.