Загальні п ідсум ки-- 448
самостійних дослідницьких процедур, а тільки використовували відбитки наукових уявлень в розумах пересічних громадян. До того ж, здоровий глузд залишався в арсеналі широких мас і вживався, мабуть, найчастіше за інші засоби.
Релігійний фактор, дія якого майже не вивчалася за радянської доби, відігравав важливу роль в суспільній самосвідомості, проте ця роль помітно змінилася в ХУІІІ- ХІХ ст. Поступаючись місцем науковим поглядам на перебіг земного життя, релігійна віра залишалась найвищим духовним, моральним критерієм істини стосовно смислу людського життя. Творчість таких видатних мислителів, як П. Чаадаєв, Ф. Достоєвський, Л. Толстой, П. Новгородцев, В. Соловйов, М. Бердяєв та ін. є кращим підтвердженням даної тези.
Не так давно Ж. Ле Гофф писав про те, що періодизацію суспільної думки можна встановити по особливостям властивого певній добі соціального ідеалу. Ідея, безумовно, перспективна, тому що ставлення до дійсності визначається характером розуміння досконалості. Така періодизація в Росії та Україні ще не створена, бо це надзвичайно складна справа: по-перше, історія суспільної думки майже не розглядалася під цим кутом зору; по-друге- до цього часу не виявлені характерні риси суспільних ідеалів різних епох; по-третє- не легко узгодити суспільний ідеал доби та уявлення про нього кожної соціальної верстви. У першому наближенні можна сказати, що у Київській Русі всеосяжним був християнсько-моральний ідеал, у добу Просвітництва- « царство розуму і загального благоденства », в середині ХІХ ст.- « земля і воля », а в другій половині ХІХ ст.- соціальна справедливість тощо. Поза тим слід- У межах доступного матеріалу- враховувати суспільний ідеал при дослідженні пам ' яток кожної доби.
Відмітною рисою історичного шляху Росії було, за концепцією Л. Милова, те, що її суспільство не одне століття вирішувало проблеми виживання в умовах надзвичайно обмеженого об ' єму сукупного додаткового продукту. Це зумовило доцільність існування кріпосного права як засобу компенсації суворих природно-кліматичних обставин аж дО ХІХ ст., незважаючи на всі його негативні якості. Коли ж на межі ХУІІІ- ХІХ ст. країна вступила в стадію формування буржуазного укладу, кріпацтво перетворилось на знаряддя « деградації всієї економіки в цілому », « один з головних факторів відставання в соціальноекономічному та деградації у морально-політичному розвитку країни » l.
А російська суспільна думка, збагачена прогресивними західноєвропейськими вченнями, вже з другої половини ХУІІІ ст.
І История России ХУІІІ- ХІХ веков.- М.: Зксмо, 2006. С. 6-7.