Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 450

загал Ь Н і п ідсуМ Ки
--
449
почала обrрунтовувати потребу найскор ішої модернізації та скасування
кріпосного права. Отже, вимоги мислителів випереджали реальні
можливості для проведення масштабних буржуазних реформ, що
призводило до утопічності позитивних програм, пропагованих суспільною
думкою. Крім того, брак природного соціального опертя, порозуміння з
владою викликало радикалізацію суспільної думки та пов' язаних з нею
громадських рухів.
Суспільний розвиток Росії майже кожного історичного періоду
виглядав приблизно таким чином : передові мислителі поривалися
вперед, до кращих форм співжиття ; уряд вважав цілком задовільним
існуючий стан речей і переслідував «мрійників» ; а стани-класи змушені
були самостійно якось вирішувати насущні проблеми з а допомогою
в край обмежених засобів .
Практично до кінця ХУІІІ ст. російські стани не мал и органів
самоорганізації та самоврядування; частіше за все вони конфл іктували
один з одним, в ипрошуючи У царя якісь пільги для себе. На земських
соборах, в Уложенній комісії 1 767 - 1 768 рр. це проявилося досить яскраво.
З появою у 1 7 85 р . жалуваних грамот дворянству і містам ситуація дещо
змінилася, та все ж до 1 905 р . стани-класи були позбавлені політичного
представництва і не могли вирішувати власних проблем самостійно.
Суспільна думка, таким ч и ном, до початку ХХ ст. не мала змо­
ги розвиватися нормальним шляхом, на заваді цьому стояла стабільна
недовіра монархів до приватної ініціативи та пильна цензура. Простір
для течії суспільної думки був надто вузьким (лише за кордоном було
в ільніше, але втрачався зв' язок з батьківщиною), тому ії потік ставав все
бурхливішим . . . Радикалізація передової суспільної думки активізувала
реакційні елементи в уряді і в середовищі консерваторів, а л іберал ів зму­
шувала еволюціонувати вправо.
В одній із своїх праць М . Бердяєв писав, що першими послідовниками
Маркса були росіяни. Мабуть, це не дивно, бо в другій половині ХІХ ст.
грабіжницький період накопичення капіталу в Рос ії примхливо перепл івся
із не менш грабіжницькими зал ишками феодал ізму, що зробило життя
нестерпним для більшості населення (передусім найманих робітників).
Самодержавство, залишаючись уособленням консерватизму, в умовах
суспільної кризи початку ХХ ст. , потім жахливих насл ідків росі йсько­
японської та Першої світової воєн втратило контроль над станом справ
у країні. Утвердження в Ро сії соціалістичних переконань стало ідейною
основою переходу в извольного руху в Росії до революційного етапу.