3агалЬНі п ідсуМКи--- 446
стало спонтанне виникнення в Україні громадівського руху в багатьох містах і навіть у деяких селах.
Громади, як колись братства,- це форми самоорганізації передових прошарків українського суспільства, члени яких( П. Куліш, В. Антонович, П. Житецький, К. Михальчук, О. Русов, М. Зібер і т. д.) обрали метою своєї діяльності збереження і розвиток національних духовних традицій та звичаїв, в тому числі рідної мови. Розквітла українська реалістична проза, драматургія, з ' явилися періодичні видання(<< Основа », « Киевский телеграф », « Громада » і т. п.).
В середовищі громадівства в 70- 90-х роках ХІХ ст. визріла політична течія українського визвольного руху, уособленого М. Драгомановим, П. Павликом, І. Франком, С. Подолинським та ін., що розробила програму докорінного політичного, соціально-економічного й національного розвитку народів Російської імперії на засадах демократичного соціалізму. А на початку ХХ ст. засновуються вже й перші політичні партії.
Українська думка впродовж тривалого часу( від ХІУ дО кінця ХХ ст.) була значною мірою позбавлена такого найважливішого « активатора », як власна державність. Саме остання змушує свідому частину громадян братися за осмислення та вирішення важливих проблем своєї держави, країни, суспільства. Відсутність держави зосереджує увагу національних сил на пошуках способів досягнення політичної незалежності, отже- деформує і звужує сферу суспільних інтересів.
На відміну від Південно-Західної Русі, яка звільнилася у ХІУ ст. від монгольського ярма ціною залежності від литовських князів і польських королів, Північно-Східна частина давньоруської спадщини самостійно виборювала державну свободу. Надзвичайно драматичний шлях подолання феодального сепаратизму, амбіцій удільних князів, ханської грабіжницької політики, господарського знекровлення Руської землі призвів до наділення великого князя необмеженими владними повноваженнями. Річ у тому, що в особі великого князя вбачали національного вождя, здатного звільнити народ від монгольського знущання, подолати розруху і розбрат, навести лад у країні.
У Київській Русі з її міською культурою населення відігравало досить активну роль завдяки вічовим порядкам. Монгольські орди знищили значну кількість міст, від { йшлиу минуле і віче. Московська централізована держава, що виникла у ХУ ст. після славних перемог над загарбниками, встановила на своїй території самодержавний образ правління, у якому не було місця для норовливих віче. Тоді будь-яка місцева самодіяльність викликала підозру, оскільки могла означати намір повернути згубну феодальну роздрібленість із властивими їй усобицями. З цього часу між