Розділ VI, глава 2--- 438 російської думки до соціал-демократизму та марксизму. Провідна ідея російського національного світогляду- соціальна справедливість вироблялась протягом століть як природно-кліматичними умовами, так і деспотичною і корумпованою системою державного управління.
Надмірнавірауперетворюючусуспільнурольсоціальноїсправедливості позбавляла мислителів масштабного погляду на альтернативні доктрини, можливості їх всебічної оцінки, а у підсумку- вибору( після дискусій)
прийнятнішого варіанта та об ' єднання зусиль навколо цього. Ідейний сепаратизм внаслідок суспільної неструктурованості та відсутності самоорганізації давав змогу владі порівняно легко справлятися поодинці з непокірливими.
Тяжка доля спіткала релігійних мислителів( Чаадаєв, Гоголь, Достоєвський, автори збірника « Віхи »), не знайшлось належного місця ліберальним концепціям, хоч вони допомогли б виправити поставу суспільної думки і ліквідувати П лівий « флюс », а отже- досягти рано чи пізно поєднання( про що писав Бердяєв) лібералізму із соціалізмом, щоб укупі вони дали життя синтезованій, консенсусній течії- центризму, як це відбулося в Західній Європі.
Кожна епоха і кожне покоління винаходить свій зразок суспільного ідеалу, певних уявлень про оптимальний соціальний лад, про прийнятну систему духовних цінностей. Але ідеал не може бути єдиним ДЛЯ всього суспільства, всіх його верств та прошарків без виключення. Окремі соціальні групи, класи, політичні чи громадські течії мають свої власні уподобання, точки зору на складові елементи суспільного ідеалу: соціальну справедливість, свободу, рівність, добро тощо.
Відрізнялась практика розповсюдження і функціонування суспільного ідеалу в різні історичні епохи. Майже дО ХУІІІ ст. такими каналами були родина та церква. З ХУІІІ ст. до них приєдналися засоби масової інформації, наукова та художня література, які в ХІХ ст. вийшли, безумовно, на перший план( порівняймо: у ХУІІІ ст. в Росії було 119 періодичних видань, а у ХІХ ст.- 2713). Наука і журналістика зумовили зростання ступеня усвідомленості у виборі моделі ідеалу, а також навіть
П « доробили » відповідно індивідуальних пріоритетів.
Вихідною « схемою » суспільного ідеалу конкретної доби є розробки науковців, які, враховуючи різноманітні модифікаціїуявлень про ідеальне, створюють узагальнену модель. Вона, певним чином, підбиває підсумки попередніх пошуків у цій галузі, проте, крім цього, накреслює напрями
/ �