Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Seite 432

Розділ VI , глава 2
--
43 1
але й з людиною, що м ає невідчужувані права на повноту і ндивідуального
життя, право духа, що не підлягають утилітарним обмеженням»54.
Радикальний демократизм, я к і лібералізм, вийшов із гуртка західників
і л ише з часом ці дві теч ії суттєво розійшлись одна з одною в підходах до
європейських суспільних основ та росі йських перспектив . Узагальнено
кажучи, л ібералізм спирався на два принципа - індивідуальна сво­
бода і приватна власність, а радикальний демократизм - соціальна
справедливість та « общинна» організація суспільства.
Ідея народного блага, соціальної справедливості була стрижне­
вою в радикал ьно-демократичному св ітогляді з самого початку, тоб­
то з 40-х - 50-х рр. Й ого перші теоретики і палкі пропагандисти
В . Бєлінський та О. Герцен усю діяльність, усі помисли підпорядкували
благородній меті - щастю співвітчизників. Любов до народу була для
них непорушним життєвим credo . « Судьба субьекта, индивидуума, лич­
ности, - писав Бєл і нський, - важнее судьБЬІ всего мира и здравия ки­
тайского императора . . . Я не хочу счастья и даром, е сли не буду споко­
ен насчет каждого из моих братий по крови, - костей от костей моих и
плоти от плоти моей. Говорят, что дисгармония е сть условие гармонии;
может бьІТЬ, зто очень ВЬІ ГОДНО и усладительно для меломанов, но уже ,
конечно, не для тех, КОТОРЬІМ суждено ВЬІразить своею участью идею
дисгармонии»55.
Якщо В. Бєл інський не належав до народників, оскільки скінчив своє
життя ( 1 84 8 р.) до того, як ця течія суспільної думки визріла, то О . Герцен
разом з М. Огарьовим ( 1 8 1 3 - 1 877) були вже причетні до ідейного й
організаційного оформлення російського народництва 1 860-х років, зо­
крема першої народницької організації « Земля і воля» ( 1 86 1 - 1 864).
Своєр ідною програмою цієї організації стала стаття Огарьова « Что
нужно народу?», яка наголошувала на передачі землі селянам за викуп,
на заміні урядових чиновників виборними, участі народу у визначенні
податків та повинностей, скороченні в итрат на в ійсько й царський двір.
Основним з асобом в пл иву на селянство вважалась пропаганда56.
Ще одним родоначальником народництва був видатний мислитель ­
соціал іст М.г. Чернишевський ( 1 82 8 - 1 8 89). Він також, як і Герцен,
покладав свої надії на селянську общину ; після скасування кріпацтва
община з П традиціями колективного земельного володіння і самовря­
дування, в ірив він, зможе всебічно розвинути ці задатки та стати запо-
54 Там же. С. 1 53 .
55 Цит. за: Бердяев Н А . ИСТОКИ . . . С. 33.
56 Политическая ИСТОРИЯ РОССИИ. М . : ЮРИСТ, 1 998. С . 243 .
-