Розділ VI. глава 2-- 429
1789- 1799 рр. і його призначення полягало в тому, щоб якомога повніше розкріпачити людину, надати найбільший простір її ініціативі та підприємливості, а свободу обмежити виключно правами іншої особи та іманентно властивими людській природі уявленнями про добро і етичні норми. Добробут і злидні- результат індивідуальних здібностей, а падіння на суспільне дно- результат жорстокого соціального відбору. Французький економіст ліберальної школи першої половини ХІХ ст. Б. Дюнуайє стверджував: убозтво- ад, куди потрапляють люди, які не в змозі правильно розпорядитися своєю свободою. А німецький мислитель початку ХІХ ст. Вільгельм Гумбольдт вважав також неприпустимим втручання держави у сферу приватних інтересів, виняток один- держава має гарантувати недоторканість цих інтересів. Ще далі пішли англійські вчені Д. Милль та Г. Спенсер, які категорично виступали навіть проти добродійності.
Проблема вільного розвитку буржуазних відносин також стояла перед Росією з 1860- 1870-х років, але розв ' язання її наштовхувалося на перешкоди у вигляді значних залишків феодально-кріпосницької системи. Тому для представників ліберальної думки головним завданням було обrрунтування необхідності продовження та поглиблення буржуазних реформ, надання їм ліберального змісту.
Принципово інша ситуація склалася в кінці ХІХ- початку ХХ ст., коли невирішені буржуазні проблеми відсувалися на задній план вимогами соціальної справедливості, які суперечили самій сутності ліберальної ідеології. Тому говорити про лібералізм у суспільній думці, політичній боротьбі на межі ХІХ- ХХ ст. слід з великим застереженнями.
Класичний лібералізм ХІХ ст. був покликаний сприяти становленню буржуазного суспільства та його економічної бази. Водночас ліберальна модель залишала практично без. відповіді такі питання, як стосунки особистості з суспільством та державою, діалектика свободи та відповідальності, мораль і право, соціальна справедливість і суспільна роль власності тощо. Дані колізії гостро виявилися У кризові 1900-ті роки, що стали предметом спеціального дослідження в роботах К. Ф. Шацилло « Русский либерализм накануне революции 1905- 1907 ГГ.»( М., 1985), В. В. Шелохаєва « Идеология и политические организации российской либеральной буржуазии. 1907- 1914 »( М., 1991), Г. І. Щетині ної « Идейная жизнь русской интеллигенции конца ХІХ- начала ХХ в.»( М., 1995), К. С. Гаджиєва « Политическая наука »( М., 1995), Ю. Пивоварова « Очерки истории русской общественно-политической МЬІСЛИ ХІХ- первой трети ХХ столетия »( М., 1997) та ін. В новітній літературі знаходяться цінні спостереження щодо лібералізму передреволюційної доби.