Розділ VI, глава 2-- 428
забезпеченим, іншими словами, свобода процвітає там, де кожний громадянин уміє поважати свободу інших ». На жаль, зазначав Сементковський, в Росії інша картина: « У жодній країні світу так не бракує свободолюбства в приватних стосунках, як у нас у Росії ». Вкрай нагальним визнав Сементковський також завдання: « прийти на допомогу знедоленим сучасного суспільства », « ліквідувати наслідки панівної впродовж століть соціальної і майнової нерівності ».
Росія кінця ХІХ ст. потребує, з точки зору Сементковського, розвитку місцевого самоврядування як форми політичного виховання громадян, поширення освіти і культури всіх класів, більш глибокого опанування новими способами господарювання для особистого і загального блага. Лише після такої копіткої та тривалої роботи неминуче змінить свою сутність система державного управління і весь суспільний устрій. Новий образ лібералізма « повинен видозмінитися, і головне його завдання буде віднині не протест, а компегентна і неухильна діяльність, спрямована на піднесення рівня народного добробуту. Таким буде, на наше розуміння,- писав Сементковський,- новий лібералізм,- лібералізм ХХ століття ».
Стаття Р. Сементковського залишає двояке враження: з одного боку, загалом абстрактні положення не викликають заперечень, а з іншого- для російської дійсності кінця ХІХ ст. їх не можна жодним чином застосувати. Наприклад, він писав, що досвід Франції, Сполучених Штатів, Бразилії та Росії доводить: наявність уряду, який стояв над інтересами всіх класів, зробила можливою масштабну соціальну реформу. Таке порівняння, безумовно, антиісторичне, тому що російський царизм проводив продворянську політику. Крім того, « новий » західноєвропейський лібералізм виник і міцнів у державах, де відбулись буржуазні революції, а тому завдання, скажімо, англійського лібералізму аж ніяк не придатними були для Росії, де саме розгорталася гостра боротьба за політичну реформу.
Отже, на матеріалі даної статті ми бачимо на практиці зближення російської ліберальної думки з вітчизняним консерватизмом53 на фоні небезпечного загострення відносин народу та влади. у наукових працях, підручниках, у засобах масової інформації даються нерідко надто різні визначення лібералізму, але якщо з них відібрати найбільш ранні за часом появи( рубіж ХУІІІ- ХІХ ст.) або пізні, проте " у точно науковому значенні, то можна зробити такий висновок. Лібералізм сформувався як течія суспільної думки після Французької революції
53 Пізні ше М. Бердяєв написав, що лібералізм став « полудемокра11lЗМОМ или полуконсерв. а-
11ІЗМОМ »( Бердяев НА. Философия неравенства.- М., 1990. С. 146).