Розділ І, глава 1--- 42
дні посту співпадали з днями язичницьких бенкетів, а Леон і слухати не бажав про будь-які поступки. Запроваджені Федором місцеві культи й обряди були, як правило, відхиленням від християнських догматів( культ Богородиці, наприклад), а тому, підтримувані населенням, передусім посадським, викликали беззастережний осуд церковників. Так, Кирило Туровський називав Федора самозваним єпископом, віровідступником, противником правовір ' я. Врешті-решт, звинувачений у єресі, Федір був відправлений у Київ, де й наклав головою22.
Таким чином, протистояння язичництва і християнства в Київській Русі не змогло розв ' язуватися прийнятнішим способом: зняти соціальноідеологічну гостроту та вкорінити історично прогресивні принципи суспільної концепції християнства. Ряд дослідників( В. Ключевський
Г. Шпет, П. Мишоков, Є. Голубинський та ін.) стверджували, що на сході Європи у раннє середньовіччя була в основному засвоєна форма християнської релігії, а не її гл ибинна суть, обряд, а не дух Все це мало велике значення для подальшого суспільного розвитку народів, що сформувалися на теренах Давньоруської держави.
Чим же язичництво стримувало суспільний прогрес? Оскільки поставлене запитання занадто складне й потребує спеціальних досліджень, які наскільки нам відомо, не проводилися, ми зупинимось лише на окремих аспектах проблеми виключно в постановочному плані. Не визначена й джерельна база даної проблеми. У нашому розпорядженні є тільки записи фольклору( в основному ХІХ- ХХ ст.), час виникнення творів якого майже неможливо встановити; крім того, билини, легенди, прислів ' я, приказки і т. п., безперечно, зазнали відчутних змін, пройшовши через багато поколінь та різні історичні періоди. Християнська ж література, що дійшла до нашого часу у писемному вигляді, нехтувала думками і віруваннями язичників. Прямих згадок, в тому числі У літописах, обмаль( смерть Олега від свого коня, розповіді про волхвів тощо), до того ж вони, вочевидь, тенденційні, бо християнські автори зовсім не були зацікавлені правдиво викладати погляди своїх супротивників.
За допомогою ретельного аналізу пам ' яток писемності ХІ- ХІІІ ст., згадок про старі звичаї, вдачі, довільні тлумачення християнських догматів, єретичні вчення, сумнівні вчинки окремих осіб можна, однак, дещо дізнатися про співвідношення старого і нового у суспільному житті. Щоправда, притаманна тій добі неувага до буденності й земної
22 Мuльков В. В. Древнерусское еретичество в идеЙНО-ПОЛlfrической борьбе второй поло ВИНЬІ ХІІ столетия // Общественная МЬІСЛЬ: исследования и публикации. вы •. І.- М.: Наука, 1989. С. 5-28.