Розділ І , глава 1 -- - 42
дні посту співпадали з днями язичницьких бенкетів , а Леон і слухати не бажав про будь-які поступки . Запроваджені Федором місцеві культи й обряди були , як правило , відхиленням від християнських догматів ( культ Богородиці , наприклад ), а тому , підтримувані населенням , передусім посадським , викликали беззастережний осуд церковників . Так , Кирило Туровський називав Федора самозваним єпископом , віровідступником , противником правовір ' я . Врешті-решт , звинувачений у єресі , Федір був відправлений у Київ , де й наклав головою22 .
Таким чином , протистояння язичництва і християнства в Київській Русі не змогло розв ' язуватися прийнятнішим способом : зняти соціальноідеологічну гостроту та вкорінити історично прогресивні принципи суспільної концепції християнства . Ряд дослідників ( В . Ключевський
Г. Шпет , П . Мишоков , Є . Голубинський та ін .) стверджували , що на сході Європи у раннє середньовіччя була в основному засвоєна форма християнської релігії , а не її гл ибинна суть , обряд , а не дух Все це мало велике значення для подальшого суспільного розвитку народів , що сформувалися на теренах Давньоруської держави .
Чим же язичництво стримувало суспільний прогрес ? Оскільки поставлене запитання занадто складне й потребує спеціальних досліджень , які наскільки нам відомо , не проводилися , ми зупинимось лише на окремих аспектах проблеми виключно в постановочному плані . Не визначена й джерельна база даної проблеми . У нашому розпорядженні є тільки записи фольклору ( в основному ХІХ - ХХ ст .), час виникнення творів якого майже неможливо встановити ; крім того , билини , легенди , прислів ' я , приказки і т . п ., безперечно , зазнали відчутних змін , пройшовши через багато поколінь та різні історичні періоди . Християнська ж література , що дійшла до нашого часу у писемному вигляді , нехтувала думками і віруваннями язичників . Прямих згадок , в тому числі У літописах , обмаль ( смерть Олега від свого коня , розповіді про волхвів тощо ), до того ж вони , вочевидь , тенденційні , бо християнські автори зовсім не були зацікавлені правдиво викладати погляди своїх супротивників .
За допомогою ретельного аналізу пам ' яток писемності ХІ - ХІІІ ст ., згадок про старі звичаї , вдачі , довільні тлумачення християнських догматів , єретичні вчення , сумнівні вчинки окремих осіб можна , однак , дещо дізнатися про співвідношення старого і нового у суспільному житті . Щоправда , притаманна тій добі неувага до буденності й земної
22 Мuльков В . В . Древнерусское еретичество в идеЙНО-ПОЛlfrической борьбе второй поло ВИНЬІ ХІІ столетия // Общественная МЬІСЛЬ : исследования и публикации . вы •. І . - М .: Наука, 1989 . С . 5-28 .