Розділ І . глава 1. -- 41
заважала передусім міСТИК0-аскетична спрямованість візантlИСЬКОГО віросповідування ; нова віра , писав П . Мілюков , « з самого початку перейшла на Русь з рисами аскетизму ; християнський ідеал висунутий був спеціально іночеський , чернецький . Для аскетичного ідеалу світ у свою чергу був занадто гріховним й небезпечним . Втеча із світу вважалася єдиним засобом зберегти у душі чистоту ідеалу » 20 . Такий ідеал був , безперечно , занадто складним і незрозумілим для вчорашніх язичників , для яких їх віра була нерозривно зв ' язана із природою , із цим світом . Не останню роль відігравала й та обставина , що в Західній Європі процес християнізації суспільства створював фундамент для розбудови католицької церкви , а у східних слов ' ян мережа церковних установ вкорінювалась більш швидкими темпами , ніж поширення православної віри .
Крім того , для язичників , та ще й у переважній більшості неписьменних , велике значення мали зображальні засоби запропонованої їм релігії . Однак візантійські священники та іконописці принесли на Русь іконографічні традиції своєї країни , жорстко регламентовані канони зображення персонажів біблійної історії : застигли пози , відсутність перспективи , об ' ємності , відсторонений вираз облич , спіритуалістичність і т . п . Означену особливість давніх ікон (<< без особливої майстерності в малюнку ») відзначив ще М . Карамзін21 , і вона мало змінювалася протягом століть . Навіть талановиті ікони А . Рубльова ( кінець ХІУ - початок ХУ ст .) багато у чому зберігали цей загалом міСТИК0-аскетичний стиль , як і ікони не менш відомого живописця кінця ХУ - початок ХУІ ст . Діонісія .
Одну із дуже небагатьох відомих нам спроб < шрипасуватю > християнські вірування до народної язичницької стихії здійснив володимирський єпископ Федір на початку ХІІ ст . Він був обраний на цю посаду у 1164 р . після скинення « законного » єпископа Леона всупереч волі київського митрополита та константинопольського патріарха , але за наполяганням кн . Андрія Боголюбського . Федір ще до свого єпископства гостро критикував Леона за те , що він не враховував настрої недавніх язичників і надто заповзято вимагав додержання багатьох християнських обрядів та постів . Цим Федір завоював велику популярність у князівстві . Цікаво , що конфлікт загострився саме на тому rpYHTi , про який попереджав англійських ієрархів церкви у УІ ст . римський папа Григорій І ( див . вище ):
20 Мuлюков п.н. Очерки . . . Т . 2 . Ч . 1 . -м ., 1994 . С . 25 .
21 КаРШlf3U1 / н.м История государства Российского : В 12 т . - М .: Наука , 1991 . Т . 2-3 . С . 474 .