Розділ УІ, глава 2-- 425
внутрішніх справ( П. Валуєв.- А. Б.), який вороже ставився до скасування кріпацтва не на остзейський манер і за переконаннями своїми цілком поділяв прагнення та надії більшості дворянства, не тільки перестав підтримувати меншість, а й почав її тиснути і переслідувати, вона зникла, загубилася в масі. Всі знають, які були нові мирові посередники у порівнянні з першими( лібералами.- А. Б.) і до якого ступеня в їх руках справа визволення викривилась у самих своїх підвалинах ».
Владне консервативне угруповання, яке Кавелін назвав « придворною клікою », жалкувало за тим, що « знищене » дворянство, що реформи « були зовсім не потрібні, не визивалися жодними потребами. Сільське господарство процвітало, дворяни жили у своїх маєтках, мужики були пройняті до них довірою, ходили до них судитися. Словом, усе було гаразд,- і раптом знічев ' я почались реформи( розумілось, звичайно, з підбурення зловмисників, ворогів дворянства та влади.- А. Б.), які все це благополуччя поставили уверх дном всупереч народним бажанням, на шкоду мужикам й господарству і на розорення поміщикам ». Звідси бере початок, начебто, занепад сільського господарства; про усі ці « злигодні » вороги реформ « вставляют очки » владі, для чого довели пресу « до не МОТЬІ ». Отже, « придворна кліка » вирішила скасувати реформи і з такою метою публічно виступила у пресі з маніфестом.
Протидія реформам, їх ревізія вкрай негативно позначилися на розвитку всієї держави, а також- що найважливіше- на життєвому рівні народних мас. Народ, роздавлений податками, які порівняно з минулими збільшились у п ' ять й вісім разів і стягуються з небувалою жорстокістю, не вірить більше нікому й нічому, навіть самій владі, в яку він ще не так давно сліпо вірив. Він бачить, що визволення не полегшило його долі, а навпаки, скоріше гі погіршило. Колишні посередники( мирові посередники, які вирішували всі справи між селянами і поміщиками, точніше реалізовували на місцях норми « Положення » 19 лютого 1861 р.; серед посередників « першого призову » були колишні декабристи- Розен та Назимов; петрашевці- Кашкін і Спешнєв; Л. Толстой, М. Пирогов та ін.- А. Б.), які захишали його права та інтереси, замінені людьми або зовсім байдужими до його долі, або такими, які обернули свою владу на поміщицьку найгіршого raTYHKY... В селянині мало-помалу складається переконання, що вся адміністрація, казенна і громадська, дворянська й земська, тільки для того й існують, щоб оббирати його, а для захисту його, бідної й темної людини, немає нікого ».
Таким чином, за тридцять років до революції 1905 р. Кавелін чітко назвав одну з ії причин. Річ у тому, що Росія у ХІХ ст. являла собою переважно сільськогосподарську країну і криза в аграрному секторі