Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Page 423

Розділ VI , гла в а 2
--
422
цеси, а результати своїх спостережень викладали в статтях, частина з
яких мала нау ково-публ іцистичний характер. Чимало л і бералів брало
участь у практичн і й роботі з реформування різних галузей російської
дійсності (ю . Самарін, К. Кавелі н - аграрної, Д. М илютін - в ійськової,
о. Унковський - земської і т.д.). Ї х досвід і обізнані сть сприяли глибоко­
му знанню матеріала, про який вон и вели мову.
Бачення реального стану с прав мало, однак, не лише позитивне зна­
чення: з одного боку, л і берали знали добре наявні можливості, а з друго­
го - завжди в ідчували не вірніший, а легший - шлях вирішення пробле­
ми. Це стосується і селянського питання, де покладення викупу наділі в
в иключ но на плечі самих селян, збереження на тривалий час залишків
(до сить важких) кр іпацтва, не надання селянам повною м ірою грома­
дянських прав « загнало» проблему у глухий кут. Це ж можна сказати і
про нагальні потреби м і с цевого самоврядування, тобто розширення по­
в новажень земств і викорінення з них принципу становості.
Олександр 1 1 та його м і ністри, в той же час, з майже неприхова­
ним роздратуванням зустрічали самочинні ініціативи земств щодо
координації їх ді й на всерос ійському рівні, обм і ну досв ідом, доступу
до вирішення життєво важливих с прав всього суспільства, всієї імперії.
Так, петербурзькі земські збори у 1 8 65 р. поставили перед урядом пи­
тання про створення центрального земського органу (органу представ­
ницького), реакцією влади на що стало невдовзі закриття на певний час
земських зборів у столиці . В пропозиціях земств побачили, очевидно,
привид конституції. Втім, і не безп ідставно, бо пол ітична реформа була
вже на час і : саме на ні й наполягали народовольці , в ід чиїх рук загинув
Олекс андр 1 1 , який лише за дв і години до замаху підписав м ані фест,
п ідготовлений Лор іс-Мел і ковим .
Проте ліберали були переконані у передчасності переходу від самодер­
жав ства до конституційної монархії. У цьому плані показовою була супе­
речка між М . Катковим і Б . Чичер іним на межі 50-х - 60-х рр. Приводом
до неї послужила реценз ія Чичері на на нову книгу А. де Токвіля « Старий
режим та революція» ; рецензент не погодився з автором через критику
ним монархічної централізації влади безвідносно до історичних умов .
Катков, як редактор «Русского вестника» , в ідмовився друкувати рецензію
Ч ичеріна і в листі до нього виклав мотиви такого вчинку.
Катков (він пізні ше р ізко змінить ідейну орієнтацію) запідозрив в
рецензії Чичеріна п риховане виправдання російського самодержавства і
розлого доводив переваги розподілу державної влади на три самостійні
гіл к и й народного представництва. У в ідповіді Каткову Чичерін пи­
сав , що в ін у рецензії намагався підкреслити необхідність історичного