Нариси з історії громадської свідомості Narysy_z_istorii_hromadskoi_svidomosti_suspilna_du | Seite 422

Розділ VI. глава 2
--
42 1
сеньйора. незалежність пап в ід королівської влади - очевидні озна­
ки історично обумовлених підвалин ліберальних суспільних відносин.
Російський лібералізм виник тільки в середині ХІХ ст. і не мав таких
глибоких коренів. В літератур і можна зустріти спроби угледіти окремі
ліберальні ідеї в політиці Катерини 1 1 та Олександра І ; погодитись з цим
не можна: то були прогресивні ідеї, на які, звичайно, спирається кож­
на наступна течія суспільної думки, але н е ліберальні за суттю (див . :
Тонких В . А . , Ярецкий Ю Л . История пол итической и правовой М ЬІСЛИ
России. - М . : ВЛАДОС, 1 999. С . 1 62- 1 6 З ).
Д О всього сказаного слід також додати таку обставину : л ібералізм
у Росії формувався у досить несприятливій історичній ситуації, коли
соціальні в ідносини все більше загострювалися, а м іжо собистісні сто­
сунки були далекими від взаєморозуміння. Тогочасному суспільству було
важко сприйняти ідею в изнання прав і вільної діяльності кожної людини
незалежно в ід станової нал е жності . Запізнілий вихід ліберал ізму на гро­
мадську арену Росії призвів до того, що даний напрямок суспільної дум­
ки опинявся, на жал ь, в кращому раз і на другому пл ані й не відігравав
в продовж півтора століття (та й зараз) пом ітної рол і .
Ліберальну дум ку пореформеної доби В . Леонтович розглядав у
в ідповідності із розробленою у західноєвропейській науці (Оріу, Гнейст,
де Руджеро) концепцією як ідеоло г ічне явище, що виступало проти
революційних способів модернізації країни, а натом ість спов ідувало
співроб ітництво з урядом для різнобічної діяльності , пов' язаної з
п ідвищенням рівня народного добробуту.
В . Леонтович46 виділив два періоди в історії російського ліб ерал ізма
другої половини ХІХ ст. : І ) час правління Олександра 11 до йо го трагічної
загибелі у 1 8 8 1 р . ; 2) 1 8 8 1 - 1 902 рр. , до заснування «Союзу визволення»
з його гаслом « Геть самодержавство ! » . Обидва періоди об' єднувало зага­
лом насторожене ставлення царської влади до громадської самодіяльності,
роз в ' язаної земською реформою 1 864 р. Тому здається не зовсім точною
назва З -ої частини монографії В. Леонтовича «Развитие политической
свободЬІ . 1 8 56 - 1 9 1 4» ; її зміст скоріше висвітлює боротьбу земств за
право долучитися до вирішення центральними урядовими органами
суспільних проблем (хоч би на дорадчі й основі). П ідсумок докладених
зусиль, однак, був м ізерним : земські повноваження все урізалися.
Активним учасником ліберального руху першого періоду були
Б . Чичерін, К. Кавелін, М. Милютін, М . Катков, О . Унковський,
Ю. Самарін та ін. Вони докладно анал ізували суспільні явища і "ро-
46 Там же. С. 307-359.