Розділ VI, глава 2--- 414 як колись, років та століть для свого повного розвитку і розповсюдження. Поширювані пресою, парою та електрикою, вони подібно блискавці борознять Європу від одного кінця до другого, і немає народу, немає країни, які могли б уберегтись від їх впливу. Я кажу це, щоб нагадати, що в Росії не можна зупинятися на півдорозі, що не можна найважливіші питання народного існування залишити на їх власний розвиток, що уряд зобов ' язаний першим взяти в них обмірковану та діяльну участь, аби події, випередивши його, не оволоділи кермом і не вирвали від нього поступок, що потягли б його до падіння » 39. Гакстгаузен підтвердив побоювання імператора й переконав його в тому, що слід діяти швидше та наполегливіше.
Неоціненну послугу Олександру 11 зробив його товариш з військового оточення, віленський генерал-губернатор В. І. Назимов: він схилив дворян північно-західних губерній( Віленська, Ровенська, Гродненська) до підтримки заклику імператора40 • Довгоочікуване повідомлення Назимова поклало справжній початок селянській реформі. Тепер можна було не озиратися на Секретний комітет( хоч для пожвавлення діяльності до його складу і ввели вел. кн. Костянтина Миколайовича), члени якого, безперечно, зволікали справу: один з членів казав, що у нього немає часу думати про селян, бо завтра там бал, там обід і Т. д.
Вже 20 листопада 1857 р. на ім ' я В. Назимова Олександр 11 підписав рескрипт, який дозволяв створити в північно-західних губерніях дворянський комітет для опрацювання пропозицій щодо майбутньої долі кріпацтва. 4 грудня того ж року аналогічний дозвіл отримав санктпетербурзький генерал-губернатор П. Ігнат ' єв( від здивування він ніяк не міг згадати, чим же подав привід), а 17 грудня ці документи були опубліковані( цензор- письменник І. Гончаров) в журналі Міністерства внутрішніх справ. Впливові сановники-консерватори буквально трішки не встигли перешкодити гласному започаткуванню реформи.
Потім подібні розпорядження надійшли в усі губернські центри і розпочалась напружена робота( суперечлива, нервова) по підготовці пропозицій щодо умов і характеру звільнення селян. Більшість членів дворянських комітетів не бажала скасування залежності селян, а реформу планувала звести до часткових « улучшений бьпа » кріпаків. Навіть дехто з членів Секретного комітету( напр., М. Корф) висловлював
39 Заuончковскuй п. А. К вопросу о деятельности Секретного комитета по креетьянскому делу в 1857 / 1 Исторические записки.- М.: Изд-во АН СССР, 1956. Т. 58. С. 338.
40 Захарова Л. Александр 11 /І РомаIIOВЬІ. Исroрические ПОРТРСТЬІ: Книга вторая. Екатерина 11- Николай 11.- М.: Армада, 1997. С. 456-457.