Розділ VI, глава 1--- 398
війни під керівництвом Б. Хмельницького, коли селяни обживали звільнені від польських панів землі на принципах займанщини. « Зайвої землі,- читаємо в романі історію заснування села Піски,- лежало неозорно перед тобою й за тобою... Приходь, заори, скільки хоч- ніхто тобі й слова не скаже. Хіба тільки сусідній пан полковник або сотник подумає: « Ловись, мов, рибка, мала й велика!» Поки там пан налагодиться сплести невода, рибка собі в затишку плодиться, прибуває, виростає... Серед пустих степів красуються, як квітники, веселі хутори, присілки, села; де-где вже, посеред села, й церква біліє,- ще здалека горить хрест на сонці... ».
« Невід » для селян у другій половині ХУІІІст. сплела Катерина ІІ, подарувавши Піски одному генералові, поляку за походженням. Піщани сподівалися, що із скасуванням кріпацтва вони знову заживуть вільно, але надії не справдилися... Після реформи 1861 р. хазяїном Пісків, замість поміщиків, став нащадок гетьманського полковника Данило Павлович Кряжов, банкір, цукрозаводчик, діяч місцевого земства.
Роман завершується сумною фразою: « А у колишній Чипчіній хатці жид Гершко зробив шиною >.
Отже, українська реалістична література правдиво представила народне життя другої половини ХІХ ст. з усіма його проблемами, людськими стражданнями, надіями та нездійсненними ідеалами.
Надзвичайно багатогранна та активна наукова, публіцистична, громадська діяльність Михайла Петровича Драгоманова( 1841- 1895), його чутливість до всіх подій у суспільному житті, еволюційні зміни у світогляді під впливом соціальнополітичних процесів в Україні, Росії та всій Європі спричинили розходження в оцінках дослідниками суспільно-політичних поглядів цього видатного українського діяча та ролі у вітчизняній історії. Розходження були суттєвими: космополіти вважали його націоналістом, а націоналісти- космополітом; ліберали- радикалом, а радикали- лібералом; одні називали федералістом, а інші- анархістом і т. д. Драгоманов був вкрай « незручним » мислителем для самодержавного режиму своєю непохитною позицією у відстоюванні прав українського народу на самостійний розвиток; « незручним » він виявився з тієї ж причини і для радянської історіографії, а до того ж мав власні, не схожі з марксистськими, погляди на конституційно-демократичний устрій, права людини та соціалізм.