Розділ VI, глава 1--- 399
Незважаючи на ці складнощі, ряду вчених вдалось подолати перешкоди і створити досить об ' єктивні дослідження про Драгоманова. Серед них виділяються роботи ю. Охримовича, Р. Іванової, п. Федченка, о. Скакун та ін.
Світогляд Драгоманова, його громадянська позиція, суспільна активність сформувалися ще у період навчання в Київському університеті. Вже тоді він виступав зі сміливими промовами на похованні Т. Шевченка, на заході щодо підтримки попечителя навчальної округи М. І. Пирогова( влада хотіла його звільняти), працював у недільних школах, а в 1863 р. вступив до Київської громади.
Паралельно він опановував фах історика, спеціалізуючись із всесвітньої історії; у 1864 р. захистив дисертацію з римської історії і отримав право з наступного року читати лекції студентам історикофілологічного факультету Київського університету. В 1869 р. Драгоманов захистив магістерську дисертацію, знову з історії Стародавнього Рима, після чого був обраний приват-доцентом університету.
Наукові турботи не могли відволікти Драгоманова від сучасних проблем, від публіцистичної діяльності. З 1866 р. Драгоманов співробітничав у « Санкт-Петербургских Ведомостях », де вміщував статті стосовно суспільно-політичних процесів в Україні, спростував невірні повідомлення польських та московських видань. В своїх кореспонденціях Драгоманов піддав критиці бюрократичний централізм, консерватизм, як він зазначав пізніше в « Автобіографії », « з демократично-федеральної точки зору ». За сміливим журналістом встановили поліцейський нагляд, оскільки, за словами міністра народної освіти графа Д. Толстого, Драгоманов належить « до партії українофілів ». В « Автобіографії » Драгоманов писав, що його суспільні та наукові погляди представники офіційної ідеології постійно третирують.
Якраз з цього часу у філологічних, історичних, етнографічних роботах Драгоманов намагався зробити акцент на політичному змісті національних проявів. Він заглиблюється у проблему вирішення « українського » та « слов ' янського » питань і закономірно звернувся до західноєвропейського досвіду, до здобутків європейської науки. У нагоді стало відрядження за кордон, куди його направив Київський університет на стажування. За три роки( 1871- 1873) Драгоманов відвідав Берлін, Прагу, Відень, Гейдельберг, Флоренцію, Львів, слухав лекції відомих вчених, працював в архівах та бібліотеках. В 70-ті роки в Європі відбувалися великі події: франко-пруська війна, об ' єднання Німеччини, Паризька Комуна, Гаагський конгрес І Інтернаціоналу, створення в