Розділ VI, глава 1--- 396
« літописцями українського життя пореформеної доби ». С. Єфремов наводить уривок з повісті Нечуя-Левицького « Причепа », у якому лаконічно охарактеризовані біди українського народу напередодні поразки Росії в
Кримській війні: « То був тяжкий час для України, то було їі лихоліття.
Простий народ сто гнав у тяжкій неволі під панами, мусив мовчати й терпіти гірше, як до Хмельницького. А за кожний стогін його московським звичаєм катовано. Україна забула історичні перекази і не могла наукою дійти до втрачених думок. На обох боках Дніпра опинились у чужих порядках, в чужій шкурі( одні українці воювали на боці Австрії, інші- в російській армії.-А. Б.), набиралися чужої мови, забували свою.
Згинула наука, впала просвіта, зоставшись тільки в схоластичних латинських духовних школах. Університетська наука була тільки азбукою європейської просвіти, обрізаної по казенній мірі. Та наука хотіла повиучувати собі людей на москалів, до війська, до уряду. З українських університетів і других шкіл повиходили ті хаптурники, хабарникиурядники, неправедні судді, що правого робили винним, а винуватого правим; ті консерватори-вчителі і професори, що вертіли історією по московському наказу; ті офіцери-москалі, що забивали свій же народ на закуціях( екзекуціях.- А. Б.). А народ робив панщину, а поміщики, ляхи і москалі, дерли останню шкуру з України тим часом, як наші щиро українці за свою молоду українську ідею сиділи вже в неволі, на далекій московській півночі. То був тяжкий час, бодай він не вертався!» 18.
Після реформи чимало залишків кріпосницького ладу(<< недогризків кріпацтва ») залишилося, завдаючи людям таких же страждань. Інтелігенція українська, що особливо підкреслював Нечуй-Левицький, як і в дореформений період не має змоги вільно працювати на благо свого народу.
Продовжував лінію, намічену Марком Вовчком, Нечуй-Левицький у повісті « Микола Джеря ». Герой повісті, якого кріпацтво перетворило на бунтівника, ще більше проклинає нові соціальні порядки, бо експлуатація стала значно цинічнішою, а життя народу тяжчим. Під гнітом злиднів та гноблення проста людина не здатна навіть захистити свою людську гідність. У повісті « Бурлачка » Нечуй-Левицький змалював страхітливі картини праці та життя робітників.
Спеціальну увагу Нечуй-Левицький приділив національній проблемі, як він гі бачив і прояви якої в людському житті відтворив. Наслідки денаціоналізації, « сполячення або обрусенія », він показав у багатьох своїх творах, зокрема, у « Хмарах », « Причепі », « Над Чорним мо-
18 Там же. С. 481.