Розділ VI, глава 1--- 390
Остання за часом історіографічна робота, присвячена поглядам Антоновича належить львівському вченому К. Кондратюку 13, який в короткому нарисі належне місце виділив для тієї мети та завдань, які Антонович визначав для сучасного йому суспільного руху.
Світогляд Антоновича формувався під впливом просвітителів ХУІІІ ст. та французької історіографії початку ХІХ ст. « На відміну від своїх сучасників- М. Максимовича, п. Куліша, М. Костомарова, о. Лазаревського, чия наукова діяльність,- пише К. Кондратюк,- зазнала безпосереднього впливу російської культури, Антонович прийшов до української історичної науки вихований насамперед на культурі польській та французькій. І це виразно позначалося на його творчості.
Саме тому М. Драгоманов та М. Грушевський неодноразово називали Антоновича « першим європейцем української історії », підкреслюючи цим пріоритетну орієнтацію вченого на західноєвропейську наукову думку ».
Історичні та суспільно-політичні погляди Антоновича несуть на собі відбиток різних методологічних потоків того часу, що зумовлює певну суперечливість його уявлень, однак- взяті в своїх окремих аспектах- вони сприяли сформуванню оригінального соціального світобачення цього неординарного історика і мислителя.
Спираючись на здобутки німецької класичної філософії( Гегель, Гердер, Шеллінг, Фіхте), Антонович вважав, що кожен народ виходить на арену земної історії з своєю провідною ідеєю, розвиток якої у часі і складає історичний процес. Історичний матеріал дозволив Антоновичу віднайти українську національну ідею, якою, за його переконанням, є « принцип вічовий, принцип широкого демократизму і признання рівного права політичного задля кожної одиниці суспільства ». Процитувавши Антоновича, К. Кондратюк далі пише: « Однак втілити в життя свій « одвічний демократизм » українцям ніколи не вдавалося сповна. Причина цього, на думку історика,- брак культури як народу в цілому, так і його вождів. Найпереконливіше підтвердження своїх висновків Антонович знаходив, досліджуючи Визвольну війну українського народу під проводом Б. Хмельницького, коли « історичні обставини сприяли найліпше, одначе увести в життя провідну ідею українському народу не довелося, бо на те не стало культурного розвитку, переконань та витривалості ».
Навіть в історії Київської Русі ХІ- ХІІІ ст. Антонович вбачав гостре протистояння « громади »( общини) й князівської « дружини », тобто протиборство демократичних і централізаторських тенденцій. « Всі
13 Кондратюк К Українська історіографія... с. 108-120.