Розділ І, глава 1--- 37
християнського світосприйняття,- пише Н. Яковенко,- є язичницькі ремінісценції знаменитого « Слова о полку Ігоревім »( кінець ХІІ ст.): автор практично не апелює до християнської символіки, натомість розлого покликається на поганську( язичницьку.- А. Б.), згадуючи Даждьбога, Велеса, Хорса, Стрибога та ін.» 12. Після хрещення Русі язичництво взагалі перетворюється на домашню релігію, тим самим негласно опонуючи офіційній церкві. « Впродовж усього періоду Київської Русі,- за словами М. Поповича,- християнізація краю залишалась достатньо поверховою. Церква намагалася оволодіти хоча б головною сферою приватного культового життя- обрядами ініціації та поховальним » l3. Чимало дорікань на свою адресу чули напівхристияни- напівязичники з амвонів Київа, Чернігова, Новгорода, Володимира та інших міст.
Особливості антиязичницької політики західної та східної християнських церков ще мало вивчені, а тому зупинимося на деяких достатньо красномовних, на наш погляд, фактах.
Відомий римський папа Григорій( 590- 604), розуміючи всю складність проблеми подолання язичницьких вірувань, рекомендував англійським священикам обережно вести наступ на язичництво, бо зайвий поспіх, на його переконання, може зашкодити головній меті- добровільному й осмисленому сприйняттю істин християнського вчення. Одна з порад первосвященника така: оскільки язичники мають звичай приносити у жертву своїм ідолам тварин, то не забороняти їм це, а запропонувати збиратися у дні християнських свят, м ' ясо жертвених тварин вживати « для власного харчу во славу Господа і за все його дякувати ». Приписи понтифіка, мабуть, далеко не скрізь ретельно виконувалися, але їх наявність досить показова: йшли пошуки найефективніших засобів у протиборстві з язичництвом.
Інший приклад з життя однієї з провінцій християнської ойкумени. Абатиса Марксуїта, засновниця вестфальського монастиря, у середині Х ст. дозволила залежним селянам на Трійцю влаштовувати процесії, замість язичницьких обходів ланів, щоб врожай був кращим. Виходило, що зовні язичницький обряд начебто б зберігся, але наповнився християнським змістом.
Церква прагнула опанувати також соціальною символікою феодального суспільства, що зберігала язичницьке коріння. Основою західноєвропейської моделі феодальної ієрархії був, зокрема, ом-
12 Якавеuка Н. Нарис історії України з найдавніших часів до KillWl ХУІІІ ст.- К: rенеза, 1997. С. 35-36.
13 Папавич м.в. Нарис історії кулЬ1УРИ України.-К: Наукова думка, 1999. С. 82, 110.