Розділ V, глава 2-- 371
рівності Гракха Бабефа та комуністичної панщини Кабе не піде. Нові форми повинні все охопити і вмістити в себе всі елементи сучасної діяльності та всіх людських прагнень. З нашого світу не зробиш ні Спарту, ні бенедиктинський монастир. Не придушувати одні стихії на догоду іншим слід майбутньому перевороту, а вміти все узгодити до загального блага, як мріяли про пристрасті фурьєристи » 88. Такий надзвичайно важливий висновок( його можна визнати найвагомішим здобутком суспільно-політичної думки Росії ХІХ ст.) Герцен зробив завдяки важким і тривалим ідейним пошукам впродовж усього життя.
Ситуація в Росії з приходом до влади Олександра 11, який у 1857 р. зважився заявити дворянству про нагальність скасування кріпацтва, також свідчила про те, писав Герцен, що час для революційного виступу не настав. Мислитель зізнався, що він дещо змінив власний погляд на можливості монархічної влади у справі суспільного прогресу, на здатність царизму переродитися « на демократичне й соціальне самовладдя ».
В статті « Революция в России »( 1857) Герцен висловив надію, що Олександр 11 зможе розпочати, нарешті, докорінну модернізацію країни, спираючись, « з одного боку, на народ, з іншого- на всіх мислячих й освічених людей у Ро сії » 8 '.
Скасування кріпацтва та законодавче забезпечення громадянських прав і свобод шляхом « революції згори»,- то, на думку Герцена, лише створення необхідних умов для прийдешнього соціалістичного перевороту. До речі, Герцен заперечував існування окремого буржуазного ладу, вважаючи, що антигуманні порядки, які принесли із собою антиподи феодального устрою- буржуа( міщани), проміжний, але болючий для людей стан, стан перехідний від феодалізму до соціалізму. Західна Європа не змогла проминути цей етап та затрималась на ньому, Росія ж( історія стукає « саме у наші ворота ») завдяки збереженій сільській общині з ії комуністичними задатками( общину Герцен явно ідеалізував) здатна через цей етап перескочити.
Тому головне завдання епохи, яка розпочалась в Росії на межі
50-60-х років ХІХ ст., Герцен бачив у тому, « щоб на засадах науки свідомо розвинути елемент нашого общинного самоврядування до повної свободи особи, проминувши ті проміжні форми, якими за необхідності йшов, блукаючи незвіданими шляхами, розвиток Заходу. Нове життя наше повинне так заткати в одну тканину ці дві спадщини, щоб у вільної
8 8 Герцен А. и. К старо му товарищу 11 Герцен А. И. О социализме. Избранное.- М.: Наука, 1974. С. 611, 613; Волгuн в.и. Социализм Герцена 11 Там же. С. 73-74.
89 ГерценА. и. Собр. СОЧ.: В30т.-М.: Изд-во АН СССР, 1954-65. Т. 13. С. 29.