Розділ V, глава 2-- 360
підземні сили, що вдяглися В обладунки олімпійської богині. Лібералізм являє себе у найрізноманітніших видах, і той, кому дорога справжня свобода, з жахом і відразою відсторонюється від тих потворних явищ, що виступають під ії прапором ».
Чичерін не сприймав « ліберал ізм вуличний », що не визнавав нічого, крім « власного свавілля »( до нього, можна припустити, автор зараховував і соціальні акції протесту проти несправедливих реформ). Розлога характеристика цього виду лібералізму сповнена неприхованої ворожості(<< ПОДЛЬІе побуждения », « низкие души », « ложь и клевета », « он чувствует себя дома только в кабаке, в грязи ») і спрямована, здається, проти радикальних опонентів усіх типів.
Другий вид лібералізму Чичерін називав опозиційним, а опозиція, на його думку, була багатолика. Критиків з ' явилося дуже багато, дуже різнобарвних- від поміщика, невдоволеного скасуванням кріпацтва, до вельможі, відправленого у відставку. Їх невдоволення новими порядками мало часто корисливий підтекст і виливалося у « неИСТОВЬІе нападки », « злорадство » тощо. Існував також опозиційний напрям, до якого належали ті, хто захоплювався самою можливістю критикувати будь-що, аби потренувати свої бійцівські здібності, бо бути в опозиції- це модно.
Нарешті, третій вид лібералізму, за Чичеріним, то лібералізм « охранитеЛЬНЬІЙ ». Сутність його полягає в наступному: « Коли ліберальний напрямок не бажає обмежуватися пустослів ' ям, якщо він прагне отримати дійсний вплив на суспільні справи, він має почати з інших засад, засад конструктивних, позитивних, він повинен пристосовуватися до життя, але черпати уроки з історії; він повинен діяти, розуміючи умови влади, не стаючи до неї у систематично вороже відношення, не висуваючи нерозсудливих вимог, проте зберігаючи безсторонню незалежність, спонукаючи та стримуючи, де треба, і намагаючись дослідити істину холоднокровним обговоренням питань ».
Послідовний, стійкий ліберал, Чичерін був надзвичайно стурбований тією обставиною, що уряд Олександра 11, який мужньо розпочав великі реформи, часто піддавався несправедливій критиці й злослів ' ю. Така громадська атмосфера, на його переконання, шкодила справі модернізації Росії, бо підривала авторитет влади. ЧичеР, ін своєю невеликою, але емоційно написаною, заміткою намагався переконати читачів у тому, що, розумно користуючись правами та свободами, громадянин зобов ' язаний сприяти всіма силами суспільному оновленню: « Сутність охоронницького лібералізму,- робив він висновок,- полягає у примиренні засад свободи із засадами влади та закону ». А легковажно негативне ставлення до влади, постійно пуста опозиційність- ознака політичного дитинства.