Розділ І, глава 1--- 35
ЙОГО визначальними принципами стали право, мораль, справедливість, рівність, взаємоповага та взаємодопомога( звичайно, семантика цих понять мала історично обмежені форми і значно відрізнялась від сучасних тлумачень). Основоположник російського лібералізму, видатний учений
Б. Чичерін, який після тяжкої хвороби, коли він знаходився на межі між життям та смертю, став віруючою людиною, зазначив: «... первісні релігії були одкровенням Бога у природі; християнство є одкровенням Бога у моральному світі; нарешті, релігія Духа( майбутня форма віри.- А. Б.) має бути одкровенням Бога в історії... » 9. Дійсно, якраз моральність і стала ядром соціальної концепції християнства.
Християнство докорінно змінило сприйняття природного й соціального світу. Відповідно до цього вчення, все навколо створене Богом і підкоряється у своєму існуванні та розвитку божественному задумові. Причому, людині, за умови додержання усіх заповітів Ісуса Христа, призначене у потойбічному світі вічне блаженство у райському саду. Таким чином, людина, по-перше, була відмежована від природи, а по-друге, її власна воля отримувала певний ступінь свободи, однак людина несла за свої дії особисту відповідальність перед лицем Господа.
Християнське віровчення, повільно витісняючи язичницькі погляди, формувало новий світогляд, що майже неподільно панував і в Росії, і в Україні дО ХУІІІ ст. Ця концепція визначала стійку систему цінностей, пропонувала своїм адептам притягальну модель причинно-наслідкових зв ' язків та власну трактовку змісту земного й потойбічного життя. Тим самим вона значно полегшувала людині орієнтацію у найскладніших ситуаціях і соціально-політичних колізіях, надавала значимість людському існуванню, що, без сумніву, примножуваЛ0 сили кожного індивідуума і долати труднощі, і розуміти, чим вони викликані.
Вчення Христа вперше дохідливо пояснило, коли виник · світ, як він побудований, у чому його сутність, місце людини у Всесвіті. Встановлювались норми поведінки, що відзначалися певною гуманністю і забезпечували стабільність суспільних відносин. Д. Лихачов писав: « Страх перед стихійними силами природи, типовий для язичництва, в основному пройшов. З ' явилась свідомість того, що природа дружня людині, що вона служить їЙ » IО. Християнська церква вчила віруючих нехтувати земними благами і впродовж земного відтинку свого життя неухильно слідувати Ісусовим настановам, щоб після смерті потрапи-
9 Чu черuн Б.н. Курс государственной науки: В 3 Т.- м., 1896. Т. 2. С. 418.
10 ЦИТ. за: Брайчевський МІО. Утвердження християнства на Русі.- к.: Наукова думка, 1988. С. 225.